Багель із двома сирами, болгарським перцем, селерою, зеленою цибулею та кропом

Багель (їдиш, однина — בײגל, «бейґль»; польською — bajgiel, «байґель») — це виріб із тіста у формі тора, традиційний для євреїв-ашкеназі, які здавна населяли східну частину Європи. Автентичний багель випікали з дріжджового пшеничного тіста, його діаметр зазвичай становив приблизно п’ятнадцять-двадцять сантиметрів. Єврейський багель спочатку ненадовго опускали в окріп і лише потім випікали в печі. У результаті виходила випічка у вигляді кільця зі щільною, тягучою, тістоподібною серединою та добре підрум’яненим верхом. Досить віддалено нагадує знайомий усім нам із дитинства, хрусткий зовні й повітряний усередині бублик із маком або крендель, чи не так?

Крім маку, багель перед випіканням можуть щедро посипати й іншим насінням, яке утворює ароматну та хрустку скоринку. Традиційно для цього використовують насіння соняшнику або кунжут. Крім того, багель нерідко посипають сіллю чи цукром. Його можна спекти не лише зі звичайного дріжджового тіста. Досить часто використовують й інші його види, наприклад цільнозернове або житнє тісто. Щоб багель було зручніше їсти, його нерідко розрізають навпіл паралельно основі, а потім — на шматочки бажаного розміру, і їдять як бутерброди, намащуючи різними начинками.

Якщо звернутися до історії походження багеля, то вважається, що він з’явився у Східній Європі в шістнадцятому столітті. За легендою, багель передали в дар полякам вдячні віденці на честь перемоги короля польського й великого князя литовського Яна Собеського над турками 1683 року.

Уперше багель згадується у збірнику правил єврейської громади польського міста Кракова. Там записано, що «відтепер, із 1696 року, старійшини постановили, що громада даруватиме байґель кожній жінці, яка народила дитину, як символ коловороту життя». У сімнадцятому столітті та першій половині вісімнадцятого багель став одним з основних видів випічки польської кухні. Сьогодні така випічка популярна не лише в Європі, а й у Північній Америці, зокрема в Нью-Йорку (США) та Монреалі (Канада).

У перекладі з їдишу «бейґль» означає «коло». Традиційні багелі приправляють по-різному. Вони бувають зі звичайного та яєчного тіста, із цільнозернового борошна, з корицею та родзинками, посипані маком, кунжутом, часником, цибулею, грубою сіллю. У європейських країнах багелі заведено їсти з м’яким кисломолочним сиром або іншими сирами, а також із копченим лососем. Аналоги багеля відомі як калач, брецель, крендель, баранка, рогалик.

(розраховано на один багель зовнішнім діаметром 25 см і товщиною кільця близько 4 см, або на дві-три порції)

Інгредієнти

• 1 свіжий багель із дріжджового тіста, посипаний кунжутом (100 г)
• 150 г сиру «Філадельфія»
• 100 г плавленого сиру «Парміджано Фромаджіні»
• 1 великий зелений болгарський перець (очистити від насіння та плодоніжки, нарізати дрібними кубиками — брюнуаз)
• 1–2 стебла селери, залежно від розміру (нарізати тонкими скибочками)
• 1 зубчик часнику (почистити й дрібно посікти)
• Кілька пір’їн зеленої цибулі, до смаку (дрібно нарізати)
• Середній пучок кропу (розібрати на листочки)
• Сіль, перець до смаку

Приготування

1. У мисці середнього розміру ретельно перемішуємо всі складники начинки. Солимо й перчимо до смаку.
2. Розрізаємо багель навпіл паралельно основі. Далі можна відразу нарізати половинки на шматочки бажаного розміру або подати їх із начинкою цілими: так вони виглядають гарніше, проте їсти їх менш зручно. Підрум’янюємо зрізи на сухій сковороді або попередньо змастивши їх вершковим маслом.
3. Намащуємо половинки багеля підготовленою начинкою та подаємо до столу.

Верхню частину багеля можна не намащувати начинкою, а використати як накриття, щоб вийшов своєрідний сендвіч. У такому разі начинки знадобиться менше, а порцій буде лише дві.