Капоната з шовковистим тофу від Йотама Оттоленгі

Слово «ф’южн» багато хто й досить часто сприймає з певною підозрою, що я вважаю дивним, адже нині ідеї, зокрема (й особливо!) кулінарні, подорожують світом буквально за той час, який потрібен, щоб змінити шпалери на екрані вашого домашнього комп’ютера. Тим паче що більшість професійних шеф-кухарів, як, утім, і кухарів-аматорів, здається, цілком щасливі змішувати й поєднувати різні, географічно віддалені один від одного інгредієнти, а також способи приготування їжі. Особисто я вважаю, що це чудово, бо якщо робити це неквапливо й продумано, виходять прекрасні міжкультурні гібриди страв, які не лише відкривають зовсім небачені раніше кулінарні горизонти, а й вражають своїм чудовим смаком. Зрештою, багато з тих страв нашої кухні, які вже стали класичними, які ми тепер обожнюємо й назавжди включили до повсякденного меню, ніколи б не з’явилися на світ, якби хтось колись десь рішуче не відкинув убік деякі надумані умовності й трохи не погрався зі згаданим вище ф’южном.

У рецепті відомого ізраїльського кухаря Йотама Оттоленгі капоната (відома сицилійська страва з баклажанів) зустрічається з «мапо тофу» (гострою й ароматною закускою із Сичуаню) у союзі настільки несподіваному й непередбачуваному, що мимоволі проймаєшся повагою до його автора та його типового прикладу страви з категорії ф’южн.

Пропоную приготувати цю капонату з тофу в кількості вдвічі більшій, ніж зазначено в нашому рецепті. Тому що, по-перше, вона може зберігатися в холодильнику тиждень, а то й більше, а головне — з часом стає лише кращою; а по-друге, смак цієї чудової страви перевершить усі ваші мислимі й немислимі очікування!

Капоната з шовковистим тофу від Йотама Оттоленгі — елегантне поєднання японської, китайської та сицилійської кухні. Це чергове і, як завжди, талановите творіння мого улюбленого шеф-кухаря точно не залишить вас байдужими. Приготуйте його негайно, не відкладаючи на потім, і ви жодного разу про це не пошкодуєте!

Розраховано на 6 порцій як закуску.

Інгредієнти

2 середні баклажани (видалити хвостики й нарізати кубиками зі стороною 1,5 см)
2 невеликі помідори (грубо порубати)
2 см кореня імбиру (почистити й натерти на середній тертці)
Половина чайної ложки подрібненого перцю чилі без насіння
5–6 пір’їн зеленої цибулі (дрібно порубати)
2 столові ложки добре подрібненого листя кінзи
60 мл соєвого соусу
100 мл гранатового вина
2 столові ложки рисового оцту
3 столові ложки дошабу (гранатового сиропу)
Невелика жменя родзинок
1 столова ложка кедрових горішків
4 чайні ложки суміші чорного й білого кунжуту (обсмажити на сухій сковороді)
600 г шовковистого тофу (злити зайву рідину й нарізати скибками)
120 мл соняшникової олії
Сіль, а також пластівці морської солі для подачі

Приготування

Розігріваємо духовку до 230 °C (210 °C з конвекцією). Змішуємо кубики баклажанів із 75 мл олії та третиною чайної ложки солі в невеликій мисці, після чого розкладаємо їх рівним шаром на великому деку розміром 40 × 30 см, застеленому пергаментним папером. Запікаємо протягом 15 хвилин, доки баклажани не стануть золотисто-коричневими. Залишаємо охолоджуватися.
Після цього перекладаємо їх у велику миску з кедровими горішками, помідорами й трьома чвертями імбиру, зеленої цибулі, кінзи та кунжуту.
Тим часом додаємо родзинки, соєвий соус, вино, оцет і дошаб у невеликий сотейник та на середньосильному вогні доводимо до кипіння.
Потім відставляємо вбік щонайменше на 10 хвилин.
Всипаємо перець чилі в миску з баклажанами разом із попередньо замоченою сумішшю родзинок.
Нагріваємо решту три столові ложки олії в невеликому сотейнику на середньому вогні до появи бульбашок. Потім виливаємо олію на баклажанну суміш. Вливаємо також столову ложку води, обережно перемішуємо все разом і залишаємо маринуватися на дві години.
Перед подачею розкладаємо скибки тофу по шести неглибоких мисках і щедро посипаємо пластівцями морської солі. Сюди ж викладаємо капонату й збризкуємо всю страву приблизно столовою ложкою її маринаду. Зверху посипаємо рештою імбиру, зеленої цибулі, кунжуту та кінзи.
Подаємо за кімнатної температури.