Перці з пікантною начинкою з картоплі, зеленої квасолі, помідорів та яєць, запечені в духовці

Багато кулінарних блогерів ототожнюють історію солодкого перцю з історією гострого чилі. Але буквально цього робити не варто: солодкий перець і багато гострих чилі належать до виду Capsicum annuum, тоді як Capsicum frutescens — окремий вид. Звичний нам великий, м’ясистий і негострий плід виник унаслідок тривалого добору. Дикі предки цієї рослини давали невеликі пекучі ягоди. Однак близько шести тисяч років тому Capsicum annuum був одомашнений на території сучасної Мексики. Землероби відбирали рослини з більшими плодами, а пізніше — і форми, що втратили здатність накопичувати капсаїцин. Сучасний товстостінний «кубик» — результат багатовікової селекції, а не овоч, що існував у такому вигляді в доколумбовій Америці в далеку давнину.

До Європи насіння Capsicum потрапило після плавань Колумба, вже 1493 року. Назва «перець» з’явилася через помилку іспанців: американські плоди прийняли за родича чорного перцю, заради якого шукали морський шлях до Індії. Рослина швидко освоїлася на Піренейському півострові. Іспанія стала вторинним центром її різноманіття: городники відбирали солодкі, великоплідні й товстостінні форми для вживання у свіжому вигляді. З Іспанії та Португалії культура поширилася до Італії, потім на Балкани, до Центральної Європи, Османської імперії, Індії та Східної Азії… ну й до нас, звісно.

У Середземномор’ї зберігалися конічні, округлі й приплюснуті сорти, а промислова селекція XIX–XX століть закріпила велику ребристу форму — так званий bell pepper «перець-дзвін». Сорт California Wonder, що надійшов у продаж 1928 року, надовго задав американський стандарт солодкого перцю у світі: квадратний, товстостінний, зазвичай чотиридольний плід був зручним для перевезення й фарширування. Зелений перець найчастіше є недозрілим; залишений на рослині, він залежно від сорту стає червоним, жовтим або помаранчевим.

Солодкий перець легко приєднався до набагато давнішої практики приготування овочів із начинкою з різних інгредієнтів. Оскільки в тій самій османській кухні вже не одне століття існувала велика група фаршированих страв під назвою «долма», новий порожнистий плід, який так і просився наповнити його чимось смачним, одразу отримав відповідне застосування. Турецьке dolma походить від doldurmak — «наповнювати». Для biber dolması використовують рис, цибулю, зелень, прянощі й оливкову олію або м’ясний фарш. На Балканах punjene paprike зазвичай начиняють м’ясом і рисом та тушкують у томатному соусі. Подібним чином готують угорські töltött paprika й румунські ardei umpluți; у Болгарії трапляється також начинка з білого розсільного сиру та яєць. В українській кухні закріпилися перці з рисом і м’ясом у томатній або томатно-сметанній заливці.

У Середземномор’ї м’ясо не стало обов’язковою частиною начинки. Грецькі gemistá — це перці й помідори з рисом, зеленню, іноді фаршем. Італійські peperoni ripieni наповнюють хлібною крихтою, сиром, каперсами, маслинами, анчоусами, тунцем, рисом або м’ясом — склад змінюється від регіону до регіону. В Іспанії невеликі солодкі pimientos del piquillo обпалюють, очищають і начиняють солоною тріскою, тунцем або м’ясом. У французьких petits farcis перець готують разом із фаршированими помідорами, кабачками та цибулею.

На Близькому Сході перець входить до родини страв mahshi з начинкою з рису, зелені, спецій і баранини; на Кавказі його готують разом із баклажанами та помідорами як овочеву долму. Індійський bharwa shimla mirch частіше наповнюють пряною картоплею, горохом або паніром. Японський pīman no nikuzume являє собою половинки невеликого зеленого солодкого перцю з м’ясним фаршем.

Наш рецепт солодких перців із пікантною начинкою з картоплі, зеленої квасолі, помідорів та яєць, запечених у духовці, говорить про себе майже все вже в самій назві, тому мені залишається лише побажати вам смачного! Сподіваюся, що такий варіант фаршированих перців вам сподобається.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 4 великі болгарські перці вагою по 350–400 г кожен (зрізати шапочку й видалити насіння, а також внутрішні білі перегородки)
• 4 середні картоплини, відварені в лушпинні (почистити й нарізати маленькими кубиками)
• 350 г стручкової квасолі (видалити хвостики та сполучні нитки)
• 4 середні рожеві помідори (розрізати навпіл кожен, видалити надлишки рідини разом із насінням і грубо порубати)
• 2 зубчики часнику (почистити й дрібно порубати)
• 4 столові ложки подрібнених листочків петрушки
• 80 мл жирного майонезу
• 2 великі яйця
• Морська сіль, свіжомелений чорний перець (до смаку)

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 180 градусів Цельсія.
2. У каструлі середніх розмірів відварюємо квасолю до стану аль денте. По готовності зливаємо воду, перекладаємо квасолю на робочу дошку й нарізаємо маленькими шматочками.
3. У великій мисці змішуємо всі інгредієнти для начинки. Солимо й перчимо до смаку.
4. Перці встановлюємо на деко, застелене силіконовим килимком, у вертикальному положенні й рівномірно наповнюємо начинкою. Відправляємо в духовку й запікаємо 35–40 хвилин, або поки стінки перців не будуть легко протикатися зубочисткою.
5. Перед подачею даємо 10 хвилин постояти поза духовкою.