Пікантна баклажанна ікра з в’яленими помідорами, оливками Каламата, копченою паприкою та часниково-анчоусною олією

Чого тільки не навигадувало людство за довгу історію свого існування! І в категорії «їжа» ця його творча діяльність викликає особливу повагу. Як відомо, добування їжі завжди належало до основних інстинктів людини, і, вочевидь, саме тому йому повсякчас приділяли стільки уваги. Та й тепер, коли, здавалося б, усі «колеса» в цій сфері людської діяльності, тобто кулінарії, давно винайдено, кухарі, а часто й найзвичайнісінькі любителі поїсти продовжують дивувати нас усе новими й новими стравами. І якщо ще зовсім донедавна кухні світу поділялися на національні, регіональні, азійські, арабські, східні, північно- та південноамериканські й так далі, то нині дедалі частіше відбувається взаємопроникнення та активне змішування найрізноманітніших кулінарних культур. Це явище дістало назву «ф’южн».

На цій темі я зупинявся вже не раз, тому повторюватися не надто хочеться. Скажу лише, що ф’южн-кухня — це загальний термін, який позначає поєднання різних видів кулінарії й має кілька різновидів. Регіональний ф’южн поєднує різні кулінарні традиції регіону та територіальних утворень, які до нього входять. Наприклад, азійський ф’южн об’єднує різноманітні кухні народів Азії та набув особливої популярності в багатьох штатах США й у Великій Британії. У меню багатьох ресторанів згаданих держав поруч є східні, південно-східні та південноазійські страви, а також страви, засновані на різних поєднаннях цих кухонь. Наприклад, каліфорнійську кухню (Каліфорнія — штат на західному узбережжі США) вважають значною мірою заснованою саме на ф’южн-культурі, адже вона надихається ідеями італійської, французької, азійської та мексиканської кухонь, створюючи при цьому цілком європейські делікатеси з нетрадиційними інгредієнтами, наприклад так звану каліфорнійську піцу. Серед інших прикладів цього стилю можна назвати «текс-мекс», що поєднує мексиканську та південно-західну американську кухню. У Великій Британії прикладом ранньої ф’южн-кухні можна вважати рибу з картоплею фрі (англ.: Fish and Chips), оскільки в ній поєднані складники єврейської, французької та бельгійської кухонь.

Так само існує гавайська кухня, або кухня тихоокеанського узбережжя, що є нескінченними поєднаннями різних кухонь острівних народів, які живуть у цьому регіоні світу.

В Австралії через активний приплив мігрантів ф’южн-кухня стрімко стає нормою в багатьох закладах громадського харчування. Місцеве кулінарне втілення ф’южн використовує еклектичний підхід до їжі, за якого з’являються оригінальні страви з різними складниками з усіх регіонів планети.

Малайзійська кухня — ще один популярний приклад ф’южн, що поєднує малайські, яванські, малайзійські, китайські та індійські кулінарні традиції з незначним впливом тайської, португальської, нідерландської та британської кухонь.

Але годі! Адже я обіцяв бути сьогодні небагатослівним.

Мій рецепт пікантної баклажанної ікри з в’яленими помідорами, оливками Каламата, копченою паприкою та часниково-анчоусною олією певною мірою також можна вважати дитям ф’южн-кухні, і я дуже сподіваюся, що він Вам сподобається.

Розраховано приблизно на 1 літр готового продукту

Інгредієнти

Для баклажанів

• 1 кг баклажанів
• 100 г консервованих в’ялених помідорів (струсити надлишок олії та нарізати невеликими шматочками)
• 15 оливок Каламата (розчавити, видалити кісточки й нарізати невеликими шматочками)
• 1 чайна ложка копченої паприки
• Третина чайної ложки добре подрібненого перцю чилі без насіння
• 6 стрілок зеленої цибулі (дрібно порубати зелені й білі частини)
• Морська сіль середнього помелу

Для часниково-анчоусної олії

• 3 столові ложки рослинної олії з-під в’ялених помідорів (або звичайної оливкової)
• 2 великі зубчики часнику
• 2 філе маринованих анчоусів

Приготування

1. Нагріваємо духовку до 220 градусів Цельсія. Викладаємо баклажани на деко й запікаємо, доки вони не стануть м’якими, а шкірка зверху не обвуглиться. Те саме можна зробити на плиті, обсмажуючи баклажани на великій важкій сковороді.
2. Даємо баклажанам трохи охолонути й очищаємо від шкірки, залишивши зовсім трохи її обгорілих частин, щоб надати ікрі аромату димку.
3. Перекладаємо м’якоть баклажанів разом із залишеною обгорілою шкіркою на обробну дошку та грубо рубаємо ножем.
4. Тим часом у маленькій сковороді нагріваємо олію з-під в’ялених помідорів (або звичайну оливкову) й на середньому вогні обсмажуємо в ній часник та анчоуси близько 1–2 хвилин, доки останні повністю не розчиняться в олії. Вимикаємо вогонь.
5. У великій салатній мисці змішуємо рубану баклажанну м’якоть, в’ялені помідори, оливки Каламата, зелену цибулю, перець чилі та копчену паприку. Щедро збризкуємо часниково-анчоусною олією та приправляємо сіллю до смаку. Добре перемішуємо.
6. Подаємо ікру до столу кімнатної температури або охолодженою, залежно від сезону.