Суп із батату, червоної сочевиці та цибулі-порею в індійському стилі

Кулінарні традиції Індії складаються з величезної кількості традиційних регіональних елементів, що трапляються на всьому індійському субконтиненті. З огляду на різноманітність ґрунтів, клімату, культури, наявність усіляких етнічних груп і властивих їм занять ці елементи істотно відрізняються один від одного, особливо у способах використання місцевих спецій, трав, овочів і фруктів.

Крім цього, індійська кухня завжди перебувала й нині перебуває під надзвичайно сильним впливом релігії, зокрема індуїзму та ісламу, у яких переважають обмежені їхніми рамками можливості культурного вибору й традиційні обряди. Різні події, що відбувалися протягом усієї багатовікової історії Індії, як-от вторгнення, експансії, пожвавлення торговельних відносин із тими чи іншими народами, які жили по сусідству, і, нарешті, колоніалізм, відіграли помітну роль у появі в місцевому раціоні певних інгредієнтів. Зокрема, відкриття Христофором Колумбом Нового Світу привнесло до індійської кухні низку цілком нових овочів і фруктів. Деякі з них, як-от картопля, помідори, чилі, арахіс і гуава, стали основними у продуктовому кошику багатьох регіонів Індії, а багаторічна торгівля з Британією та Португалією найпомітнішим чином доповнила й без того різноманітну індійську кухню.

Індійська кухня, своєю чергою, багато в чому сформувала історію виникнення та становлення міжнародних відносин у їхньому нинішньому вигляді. Крім того, торгівля спеціями між Індією та Європою стала в останній головним каталізатором епохи великих географічних відкриттів. Спеції купували в Індії та продавали по всій Європі й Азії. Індійська кухня справила величезний вплив на кулінарні традиції інших народів світу: особливо народів Європи (зокрема Великої Британії), Близького Сходу, Південної Африки, Східної Африки, Південно-Східної Азії, Північної Америки, Маврикію, Фіджі, Океанії та Карибського басейну.

У звіті Всесвітнього фонду природи (WWF) «Жива планета», опублікованому 10 жовтня 2024 року, наголошується, що модель споживання харчових продуктів в Індії є найбільш сталою серед найбільших держав планети.

Нарешті, індійська кухня відображає історію тривалістю у вісім тисячоліть взаємодії різних груп і культур усередині самого індійського субконтиненту, що відбиває різноманітність смаків і регіональних уподобань, які трапляються в сучасній Індії.

Наш сьогоднішній суп із батату, червоної сочевиці та цибулі-порею в індійському стилі готується без м’яса, як і багато інших страв індійської кухні. Попри це, завдяки наявності в його складі сочевиці він багатий на білок.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти

2 середніх батати приблизною вагою близько 300 г кожен (почистити й нарізати кубиками зі стороною 1 см)
1,5 склянки червоної сочевиці (промити)
1 червоний болгарський перець (очистити від насіння та внутрішніх білих перегородок, нарізати квадратиками зі стороною 1 см)
1 цибуля-порей (нарізати білу й світло-зелену частини кільцями завширшки 3–4 мм)
4 великих зубчики часнику (почистити й дрібно порубати)
2 столові ложки почищеного й добре подрібненого кореня імбиру
Грубо порубані тонкі гілочки й листочки кінзи (кількість за бажанням, оскільки це для подачі)
2 столові ложки кокосової олії
1,2 л курячого (або овочевого) бульйону
По 1 чайній ложці куркуми та зіри
1 столова ложка (або до смаку) червоної тайської пасти карі
Морська сіль і свіжомелений чорний перець (до смаку)

Приготування

Нагріваємо кокосову олію у великій сковороді з високими бортами на середньому вогні. Обсмажуємо зіру, куркуму й пасту карі до появи аромату, близько 1–2 хвилин. Викладаємо сюди ж цибулю-порей із кількома дрібками солі та зменшуємо вогонь до помірного. Готуємо, помішуючи, близько 3–4 хвилин, не дозволяючи цибулі змінити колір.
Додаємо в сковороду часник та імбир, продовжуємо готувати в тому самому режимі ще 2 хвилини.
Всипаємо батат і болгарський перець та збільшуємо вогонь до середнього. Готуємо 3–4 хвилини, частіше помішуючи, після чого всипаємо сочевицю й вливаємо курячий бульйон.
Доводимо суп до кипіння, потім зменшуємо вогонь до найслабшого й повільно готуємо (бажано з використанням розсікача полум’я) приблизно 45–50 хвилин. При цьому сочевиця має помітно розваритися. Приправляємо суп сіллю й перцем. Перед подачею посипаємо кінзою.