Булгур із топленим маслом, в’яленими помідорами, кінзою та зернами граната

Технологія приготування булгуру з пшениці дуже давня. На переконання багатьох істориків, вона була винайдена в Середземномор’ї й була невіддільною частиною близькосхідної кухні протягом не одного тисячоліття. Відомо, що приблизно 2800 року до нашої ери китайський імператор Шень-Нун оголосив булгур однією з п’яти священних культур поряд із рисом, просом, ячменем і соєю. Біблія містить згадки, які вказують на те, що булгур уміли виробляти давні вавилоняни, хети та євреї ще 4000 років тому, а в історичних документах, виявлених у єгипетській, давньоримській та арабській цивілізаціях, згадується вживання в їжу пропареної, а потім висушеної на сонці пшениці вже в першому тисячолітті до нашої ери.

Булгур мав безліч назв. Римляни називали його «cerealis». Юдеї величали цей інгредієнт «даганом». В інших регіонах Середземномор’я його нерідко називали «арісах». До речі, дослідники Біблії перекладають це слово як «перша частина грубого помелу (пшениці — ред.)».

Давній спосіб приготування булгуру в сучасному кулінарному світі робить його «ідеальним» продуктом у харчовій піраміді. Для давніх же людей булгур був незамінною їжею. Він був стійким до плісняви та комах, міг зберігатися тривалий час. Первісна технологія приготування булгуру досі використовується в сільських районах Східного Середземномор’я. Тут пшеницю спочатку варять у величезних казанах до повної готовності (іноді протягом кількох днів), а потім розкладають на пласких дахах або навісах для сушіння на сонці. Після цього зерна пшениці грубо дроблять на досить великі шматочки, калібрують, використовуючи сита з комірками різних розмірів, і використовують для різних кулінарних цілей.

Булгур довгі роки залишався винятково традиційною їжею Середземномор’я, але з міграцією народів Близького Сходу до розвинених країн у пошуках роботи став надбанням жителів Західної Європи та Північної Америки. У середині двадцятого століття проводилися інтенсивні дослідження харчових і технічних аспектів процесу приготування булгуру, після чого дієтологи відкрили те, що вже давно було відомо давнім, — неминущу цінність булгуру як «ідеального продукту» з погляду корисності, смакових якостей і здатності довго зберігатися.

Невдовзі після цього почалося його великомасштабне комерційне виробництво в усьому світі, головним чином у зв’язку зі зростанням експорту в межах програми «Продовольство заради миру». Хоча виробництво булгуру перетворилося на сучасний механізований виробничий процес, тих самих основних етапів приготування, що й раніше, дотримуються й сьогодні. У європейських країнах на пострадянському просторі познайомилися з булгуром у другій половині двадцятого століття.

Булгур ми готували по-різному. Щоб переконатися в цьому, достатньо зазирнути до нашого блогу. Ось лише деякі опубліковані нами рецепти з булгуром:

Голубці з булгуром, селерою, родзинками та сумахом.

Салат із булгуром, цукіні, кукурудзою, помідорами та зеленню.

Табуле з булгуру, смаженого нуту та грибів із солодким перцем і зеленню.

Баранина з булгуром і білою квасолею по-грецьки.

Булгур з імбиром, апельсиновим соком і мигдалем.

Ризото з булгуру з білими грибами, аббамеле та козячим сиром.

Плов із курки, булгуру та овочів по-вірменськи, або «ачаров плав».

Сьогоднішній рецепт булгуру з топленим маслом, в’яленими помідорами, кінзою та зернами граната може стати вам у пригоді для приготування смачного гарніру або навіть легкої основної страви.

Ми використали в цьому рецепті фабричну суміш булгуру та смаженої вермішелі, яка в такому вигляді й продається. Ви можете використати булгур без зазначеної добавки. Спосіб і час приготування булгуру при цьому залишаються незмінними.

(розраховано на три-чотири порції)

Інгредієнти:

• 2 склянки булгуру (зі смаженою вермішеллю)
• 3 великі стиглі рожеві помідори загальною вагою 600–700 г (нарізати часточками)
• 2 середні болгарські перці
• Пів чайної ложки подрібненого перцю чилі без насіння
• 1 середній пучок кінзи (розібрати на тонкі гілочки з листочками)
• 1 л качиного бульйону (ми зварили його на качиних крильцях і кісточках)
• 2 столові ложки розм’якшеного топленого масла
• Третина склянки зерен граната
• 1 столова ложка гранатового дошабу (сиропу)
• Оливкова олія (для збризкування)
• Сіль

Приготування:

1. Спочатку нагріваємо духовку до 150 градусів Цельсія й запікаємо в ній протягом 1 години часточки помідорів, попередньо виклавши їх у невелику керамічну жаротривку форму у вертикальному положенні та збризнувши оливковою олією. Паралельно в тій самій духовці на деку печемо перці до м’якості. Коли овочі будуть готові, вимикаємо духовку й залишаємо помідори в ній до потреби, а перці переносимо на обробну дошку та чистимо від шкірки й насіння. Після цього м’якоть перців грубо подрібнюємо.
2. Тим часом у великій важкій сковороді нагріваємо столову ложку топленого масла й обсмажуємо в ньому булгур, постійно помішуючи, поки він не стане золотистим.
3. Пересипаємо булгур у невелику каструлю та вливаємо сюди ж 1 л качиного бульйону. Доводимо до кипіння й варимо на помірному вогні близько 15 хвилин.
4. Викладаємо в миску ще гарячий булгур, печені помідори, перець, зерна граната, гілочки кінзи, перець чилі, решту топленого масла. Приправляємо сіллю до смаку та дошабом. Потім ретельно все перемішуємо.
5. Подаємо теплим.