Відкритий сендвіч із запеченим у яєчному клярі баклажаном, томатним соусом і моцарелою

Відкритий сендвіч, відомий також в англомовному світі як «бред плетер» (хлібна тарілка), у французів як «тартін», в італійців як кростіні або брускета, а в нас, просто кажучи, як бутерброд, являє собою звичайнісіньку скибку хліба, яку можна попередньо обсмажити або ні, але обов’язково подають із топінгом, що зазвичай складається з одного, двох або більше інгредієнтів. Серед таких інгредієнтів насправді може бути все що завгодно: вершкове масло, різноманітні паштети, сир, холодне м’ясо (смажена яловичина або курятина), бекон, грудинка, салямі, язик, різноманітні ковбаси й сосиски, овочі (баклажани, цукіні, солодкий перець і гострий перець, помідори, огірки), усіляка зелень і багато, багато іншого.

Уже й не згадаю (стільки всього було написано!), але, здається, я вже згадував якось, що в Середньовіччі тонкі коржі з борошна грубого помелу називали «тренчі» (похідне від французького trenchers, що перекладається як «землекопи») і використовували під час обіду замість тарілки. Такі тарілки просочувалися підливою, а пізніше, після завершення трапези, їх з’їдали слідом за їжею, що лежала на них. У заможніших домах імпровізовані тарілки віддавали собакам або залишали для прохачів і жебраків. Саме вони, ці тренчі, й стали провісниками сучасного відкритого сендвіча або бутерброда.

Безпосереднім же батьком нашого бутерброда став голландський belegd broodje (одному лише Богові може бути відомо, як це вимовити, але перекладається як «бутерброд» або «сендвіч»). У сімнадцятому столітті в голландських тавернах існувала традиція підвішувати м’ясо на гаках над вогнем у досить місткому вогнищі, а коли воно добре пропікалося, його нарізали тонкими скибками й їли на хлібі, намащеному вершковим маслом.

Відкриті сендвічі сьогодні можна зустріти практично в усій Західній і Східній Європі. Хоча в сучасній північноамериканській кухні ця традиція виражена не так очевидно. Тут такий вид закуски частіше є атрибутом hors d’œuvre для офіційних вечірок.

Особливою популярністю відкриті сендвічі користуються у країнах Північної Європи й Балтії, а також у Нідерландах, Польщі, Україні, Словаччині, Чехії та Росії. Зазвичай тут їх їдять на сніданок, ланч або навіть не надто обтяжливу вечерю, а також перекушують ними на ходу між основними прийомами їжі.

У фінів такий вид сендвічів називають voileipä, майже так само й в естонців — võileib. І в тому, і в іншому випадку це означає «хліб із маслом». Данські smørrebrød, шведські smörgås і норвезькі smørbrød традиційно готують із житнього цільнозернового хліба, який у всіх випадках намащують маслом і увінчують, найчастіше, холодною яловичиною або індичкою, невеликими м’ясними кульками, печінковим паштетом, грудинкою, оселедцем, копченим лососем, креветками, червоною ікрою, сиром або звареними круто яйцями. Відкриті сендвічі тут подають із квашеною капустою, маринованими огірочками або буряком. Вершкове масло в скандинавській кухні іноді замінюють у відкритих сендвічах майонезом.

У голландців у топінгу для відкритих сендвічів можна зустріти смажені яйця, а також скибки сиру, бекону та смаженої яловичини. На сніданок тут зазвичай їдять солодкі відкриті сендвічі, використовуючи для цього мед, арахісову й шоколадну пасту.

В Англії, так само як у США й Канаді, відкриті сендвічі особливо не поширені. Їхнє місце посідають тости.

Сьогодні ми з вами готуватимемо відкриті сендвічі із запеченим у яйці баклажаном, томатним соусом і моцарелою. Така страва згодиться як на сніданок, так і на робочий полудень. Вона не надто «напружлива» для вашого шлунка, але досить поживна. Ми готували сендвічі в духовці, але ви можете скористатися й мікрохвильовою піччю, якщо вона є у вашому домі.

(на чотири сендвічі)

Інгредієнти:

• 500 грамів баклажанів (нарізати кружальцями завтовшки 7–8 мм)
• 3 великі яйця
• 150 грамів панірувальних сухарів
• 400 мл томатного соусу
• 200 грамів моцарели (натерти на тертці з великими отворами)
• Один багет (розрізати навпіл упоперек, а потім кожну частину — навпіл уздовж)
• Оливкова олія
• Сіль
• Чорний перець

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 220 градусів.
2. У невеликій мисці злегка збиваємо яйця разом з однією чайною ложкою солі та однією третиною чайної ложки свіжомеленого перцю. В окрему пласку тарілку висипаємо панірувальні сухарі.
3. Застеляємо деко пергаментним папером і змащуємо олією.
4. Кружальця баклажанів умочуємо в яєчну суміш, а потім ретельно обкачуємо в панірувальних сухарях. Викладаємо баклажани на деко й готуємо в духовці близько 20 хвилин, доки вони не набудуть золотавого відтінку.
5. Тим часом на інше деко викладаємо наші чотири шматочки багета й притискаємо їх зверху пальцями, щоб у м’якуші утворилися невеликі заглиблення. Викладаємо зверху на кожен шматочок багета по одній четвертій частині томатного соусу, баклажанів і моцарели. Запікаємо в духовці, доки сир не розплавиться. Це може зайняти 6–8 хвилин.
6. Подаємо гарячими.