Цибуля-порей, тушкована у вині, із зеленим песто та перепелиними яйцями

Цибуля-порей (лат. Allium porrum), яку ще називають «перловою цибулею», є трав’янистою рослиною й належить до роду Цибуля (Allium).

Місцем походження цієї цибулі традиційно вважають Центральну й Передню Азію, звідки вона, очевидно, потрапила до Середземномор’я. Культивувати ж цей різновид численного сімейства Цибулевих, найімовірніше, почали ще в Давньому Єгипті, про що є неодноразові згадки в Біблії. Також вона була добре відома в античні часи — як давнім грекам, так і римлянам.

У Середньовіччі цибулю-порей почали активно вирощувати в Європі, де вона стала одним із найпоширеніших і найулюбленіших овочів.

Цибулю-порей здавна вважають символом Уельсу. Пізніше, у XIX столітті, до валлійських емблем долучився дафодил; імовірно, цьому сприяла його валлійська назва cenhinen Bedr — „Петрів порей“. Згідно з легендою, напередодні битви між саксами й бритами святий Давид порадив останнім носити цю цибулю на своїх шоломах, щоб було простіше відрізнити свого від ворога. Завдяки цьому брити здобули перемогу.

З появою у шістнадцятому столітті перших поселенців у Північній Америці цибуля-порей швидко поширилася й там.

Сьогодні порей вирощують по всьому європейському континенту (особливо в країнах середземноморського басейну). Основними його постачальниками є країни Західної Європи, і насамперед ідеться про Францію.

Завдяки своєму сильному аромату й характерному смаку порей завжди слугував і основним інгредієнтом, і приправою до багатьох страв. У сирому вигляді він щільний і хрусткий. У їжу переважно використовують лише його білу та блідо-зелену частини, значно рідше — зелені стебла (останні частіше слугують приправою).

Цибулю-порей варять, роблячи її ніжнішою та м’якшою на смак, і смажать, що краще зберігає її хрусткі властивості та насичений аромат.

Сирий порей годиться для салатів, особливо в тих випадках, коли він є головним компонентом.

Ну і наприкінці нашої розповіді про цю цибулю дам вам невелику пораду: порей перед уживанням потрібно добре промивати під проточною водою. Інакше кілька піщинок можуть зіпсувати вам усю страву. Мені подобається цибуля-порей, приготована на грилі або обсмажена на сковороді у вершковому маслі, а потім трохи протушкована у вині. У нашому рецепті до порею додаються песто із зелені та перепелині яйця. Сподіваюся, ви належно оціните порей, приправлений зеленим соусом і политий підливою зі сковороди. Ви можете подати його і як закуску, і як гарнір, і навіть як основну страву, додавши до нього ще теплий хрусткий хліб.

(на дві порції)

Інгредієнти:

• 2 середні за товщиною (до 2 см) стебла цибулі-порею (залишити лише білу та світло-зелену частини, грубе темне листя видалити, нарізати шматочками завдовжки близько 4–5 см)
• 4 перепелині яйця (зварити круто, почистити, розрізати навпіл)
• 50 грамів вершкового масла
• Дві третини склянки червоного сухого вина
• 1 середній пучок петрушки (листя відокремити, подрібнити)
• 1 середній пучок кропу (грубі частини видалити, подрібнити)
• 1 столова ложка добре подрібненої м’яти
• 3 великі зубчики часнику (почистити, розчавити лезом ножа й трохи подрібнити)
• 2 столові ложки бальзамічного крему (можна замінити 2 столовими ложками бальзамічного оцту й чайною ложкою коричневого цукру)
• 2 столові ложки оливкової олії
• Морська сіль, чорний перець грубого помелу

Приготування:

1. Для песто змішуємо в маленькій мисці петрушку, кріп, м’яту, оливкову олію та бальзамічний крем. Даємо постояти близько пів години.
2. У сковороді на слабкому вогні розтоплюємо масло. Збільшуємо інтенсивність вогню до середньо-слабкої й коротко (буквально одну хвилину) обсмажуємо в розтопленому маслі часник. Потім додаємо порей і готуємо ще 4–5 хвилин, щоб трохи його підрум’янити. Вливаємо вино, і щойно воно починає кипіти, знову зменшуємо вогонь до слабкого. Тушкуємо 8–10 хвилин, 2–3 рази перевертаючи. Вимкнувши вогонь, даємо постояти 5–7 хвилин.
3. Викладаємо тушковану цибулю на блюдо й поливаємо підливою зі сковороди. Зверху кладемо песто та яйця. Солимо й перчимо до смаку.
4. Подаємо до столу теплою.