Пікантна закуска з печеної картоплі, спресованої з карамелізованими виноградними помідорами та черемшею

Мені лише так здається, чи справді багато неживих предметів мають власне життя і, зрештою, своє єдине, фатальне призначення? Утім, прикметник «фатальне» звучить у цьому контексті хоч і з потрібною мені експресією, але якось надто похмуро, тому заміню його іншим, доречнішим і життєствердним — м-м-м-м… наприклад, «доленосне». Так-так-так, саме доленосне!

Хочете прикладів? Та будь ласка! Як кажуть на моїй другій батьківщині, в Одесі, вони є в мене. Візьмімо хоча б старовинну, чавунну й дуже важку праску (ще з тих, які ваші прабабусі, щоб випрасувати випрану та накрохмалену постільну білизну, довго нагрівали на плиті). Уявіть собі: от ви під впливом до кінця не вивчених наукою, а тому невідомих сил цілком спонтанно купуєте її на пташиному ринку й, крекчучи, тягнете додому, переконуючи себе, що такий дрімучий антикваріат не можна було не купити (адже вийшло зовсім недорого — практично за ціною металу!), та й гарна ж вона яка — з литими візерунками по бічній крайці… Потім дуже довго (роками) натрапляєте на неї в найнесподіваніших куточках дому, щонайменше раз упускаєте собі на ногу, але так і не наважуєтеся викинути… При цьому ви час від часу (іноді суто машинально й підсвідомо) намагаєтеся надати цій стародавній прасці хоч якогось значення у вашому житті або наділити її певною корисною функцією — наприклад, підпирати похилену книжкову шафу чи пробувати колоти нею горіхи… Але згодом завжди з’ясовується, що все ж правильніше полагодити цю саму книжкову шафу, а не постійно перечіпатися через масивну залізяку, яка стирчить з-під неї, а колоти такою вагою волоські горіхи (про інші, дрібніші, я взагалі мовчу) — собі дорожче… І ось, через скількись там років, коли ви вже остаточно й безповоротно вирішуєте віднести цю праску на смітник (зрештою, нехай хоч безхатькам від неї буде якась користь — зароблять на булку з молоком!), настає цей день, і ви раптом чітко розумієте: ніщо інше, крім цієї набридлої та майже антикварної речі, не підійде так добре як гніт для заквашеної вами на зиму капусти в бочці. Нарешті все стає на свої місця, і всі задоволені, зокрема й праска.

Як ви розумієте, цю історію я вигадав — майже від початку й до кінця. Майже, бо в кожного з нас, якщо добре поритися в пам’яті, знайдеться щось схоже на згадану праску. А у випадку із сьогоднішнім рецептом пікантної закуски з печеної картоплі, спресованої з оливками, смаженими помідорами та черемшею (я в цьому впевнений!), саме десь так усе й було. Хоча — чим чорт не жартує! — можливо, не було б чим притиснути, не було б і самого рецепта. ))

Ідея закуски з пресованої картоплі дуже проста (як і все геніальне). Шкода лише, що в таких випадках не тобі першому вона спала на думку. Готується ця страва швидко й легко: відварюєш або запікаєш картоплю цілою (разом зі шкіркою), потім чистиш її, нарізаєш кружальцями й викладаєш у форму щільними шарами, перемежовуючи їх смаженими помідорами, оливками та черемшею. Так, і не забудьте кожен шар посолити, поперчити й злегка скропити якісною оливковою олією. Після цього залишається лише притиснути чимось підхожим (читайте вище) й відправити на ніч у холодильник. Наступного дня ви отримаєте ніжну, смачну й елегантну страву, до якої цілком доречно буде додати сальсу верде з молодого часнику, петрушки, кропу, м’яти, каперсів та анчоусів, оливкову олію й кілька яєць, відварених «у мішечок» або круто. Тут зовсім не завадить іще теплий пшеничний хліб із товстою хрусткою скоринкою. Чудова їжа, як на мене!

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 1 кг картоплі середнього розміру (ретельно промити щіткою під проточною водою)
• 12–14 маленьких виноградних помідорів (розрізати навпіл)
• 1 великий пучок черемші
• 10–12 зелених оливок (добре розчавити пласким боком леза ножа, видалити кісточки)
• 1 столова ложка вершкового масла
• 1 столова ложка цукру
• Оливкова олія
• Морська сіль грубого помелу — до смаку
• Чорний перець горошком (грубо потовкти) — до смаку

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
2. Викладаємо картоплю на деко й запікаємо в духовці, доки вона не стане м’якою (час залежить від розміру та сорту картоплі).
3. Тим часом можна приготувати соус сальса верде, рецепт якого ви знайдете в нашому блозі.
4. Потім у великій сковороді нагріваємо кілька столових ложок оливкової олії та на середньому вогні недовго обсмажуємо цілу черемшу з обох боків, доки вона не потемніє. Перекладаємо на тарілку.
5. Додаємо у сковороду вершкове масло й цукор, зменшуємо вогонь до середньо-слабкого і, коли ці інгредієнти розтопляться, обсмажуємо помідори, доки вони не карамелізуються. Вимикаємо вогонь. Помідори можна розрізати навпіл, коли вони трохи охолонуть.
6. Готову картоплю трохи охолоджуємо, чистимо й нарізаємо кружальцями завтовшки 0,7–1 см.
7. Вистеляємо видовжену прямокутну форму плівкою так, щоб її краї вільно звисали на 15–20 см. Змащуємо внутрішню частину оливковою олією й викладаємо на дно щільними рядами шар картоплі. Зверху кладемо черемшу, шматочки оливок і помідори. Солимо й перчимо. Накриваємо наступним шаром картоплі та притискаємо долонями. Повторюємо цю операцію, доки не закінчаться картопля та решта інгредієнтів.
8. Зверху накриваємо вільними краями плівки й установлюємо гніт із вантажем вагою 3–4 кг. Відправляємо в холодильник на ніч.
9. Наступного дня звільняємо картоплю від плівки й нарізаємо скибками.
10. Подаємо разом із сальсою верде, відвареними яйцями та свіжим хлібом.