Зимовий салат із броколі, помідорів та зелені

Чим можна відновити похитнуте здоров’я після трьох важких навіть для найміцнішого шлунка днів новорічних свят? Правильно, легкою та корисною, принаймні не перевантаженою всілякими спеціями, приправами й соусами, їжею — бажано рослинного походження. І найближче до ключових понять «легкий», «корисний» та «рослинний» стоїть овочевий салат.

За вікном січень, і — на жаль! — про те розмаїття овочів, зелені та фруктів, які становлять основу найрізноманітніших салатів і доступні нам лише в теплу пору року, доводиться тільки мріяти.

Можливо, це прозвучить по-дитячому наївно, але була б на те моя воля, я взимку впадав би у сплячку (як ведмідь, борсук або їжачок). У цьому випадку одразу вбиваються два мої суто особисті «зайці»: з одного боку, протягом трьох місяців я не бачу надворі цього сльотаво-холодного й сумовито-сірого неподобства; з іншого боку, я не набираю вагу. І це останнє, після двох з’їдених за свята величезних блюд із холодцем, майже трикілограмової салатниці з олів’є, з’їденої мною одноосібно й практично за добу, важкої тушки фаршированої щуки, кілограмової банки маринованих грибів, двох банок ікри (лососевої та щучої), великого сотейника з бараниною й багато чого іншого (по дрібницях), ґрунтовно непокоїть мене сьогодні найбільше.

Або, наприклад, продовжуючи тему «добре там, де нас немає», я міг би (і це бажання на тлі попереднього видається набагато реалістичнішим) бути мешканцем Каліфорнії, де середньорічна температура коливається в межах 17 градусів тепла. Їв би собі авокадо, маїс, батат, маракую, свіжі фіги, креветки, гігантських місцевих крабів і лобстерів — та хіба мало чого ще їв би… милувався б котиками біля яхтових причалів Сан-Франциско… Пам’ятається, коли я вперше ступив в аеропорту на землю цього благословенного міста (за дивним збігом обставин на календарі був усе той самий січень), то перша думка, що спала мені на гадку після того, як я стягнув із себе товстий светр (у Києві тоді було мінус двадцять!), була такою: боже, ось місце, де я мав народитися!

Мрії, мрії…

Однак повернімося до нашого зимового салату: у ньому є саме все те, що хоч трохи, але поліпшить наш дещо обтяжений жирною та важкою їжею (а в декого й рясними узливаннями) післяноворічний стан: яскраво-зелена броколі, що смачно хрумтить на зубах, і набір різноманітного салатного листя (із популярних нині салатних сумішей, які продаються вже готовими, нарізаними та запакованими в герметичні пакети), помідори, трохи перцю чилі (рівно стільки, щоб підняти апетит!), зелень у вигляді моєї улюбленої трійці — петрушки, кропу й кінзи, надзвичайно смачна, зовсім нескладна у виконанні й, що важливіше, легка заправка. На щастя, ця осінь була теплою, і багато овочів із відкритої грядки продавали до глибокого листопада — наприклад, у нашій коморі досі зберігається солодкий і гострий перець.

(на двох)

Інгредієнти:

• 1 великий помідор (нарізати маленькими часточками)
• 2 середні огірки (обрізати кінчики та нарізати тонкими кружальцями)
• 1 невелика цибуля-порей (нарізати білу частину тонкими кільцями)
• 2 столові ложки подрібненого листя петрушки
• 1 столова ложка подрібненого кропу
• 1 столова ложка подрібненого листя кінзи
• 5–6 пагонів зеленої цибулі (нарізати шматочками до 2 см)
• Третина упаковки суміші салатного листя
• 1 середня головка броколі (розібрати на суцвіття й бланшувати в киплячій воді не більш ніж 30 секунд)
• 1 чайна ложка подрібненого перцю чилі
• Свіжовичавлений сік половини лимона
• 1 столова ложка бальзамічного оцту
• Оливкова олія
• Морська сіль

Приготування:

1. У великій салатниці змішуємо всі овочі та зелень. Потім приправляємо бальзамічним оцтом, лимонним соком і оливковою олією. Солимо до смаку.
2. Подаємо разом зі свіжим хлібом.