Кростіні зі свіжими анчоусами, маринованими в яблучному оцті, часнику та оливковій олії
ДО ОБРАНОГО
«Crostini» в перекладі з італійської буквально означає «маленькі тости» (в однині — «crostino»). У минулому це була типова селянська їжа, а сьогодні — популярна закуска з маленьких шматочків обсмаженого хліба з топінгом із чудової начинки, до складу якої можуть входити різні види сиру, м’яса, яєць та овочів. Також дуже часто італійці їдять кростіні, приправивши їх лише оливковою олією, зеленню або соусом. Як хліб для кростіні здебільшого використовують французькі або італійські багети. Утім, найголовніше в кростіні — усе-таки начинка. Існує безліч рецептів цієї закуски, але всі вони передбачають, що цю страву найчастіше подають із сухим вином. Останнім часом у центральній частині Італії, зокрема в Римі, стало модно подавати кростіні, що плавають у мінестроне.
Мистецтво приготування кростіні навряд чи слід зараховувати до складних кулінарних дій — їх дуже легко зробити вдома. Водночас в Італії є безліч спеціалізованих магазинів, що продають кростіні в готовому вигляді. Їх залишається лише принести додому й розігріти або з’їсти холодними.
Так само як і брускета, кростіні з’явилися давно — ще в ранньому Середньовіччі. Так зазвичай і задля власної зручності обідали італійські селяни, використовуючи хліб замість керамічних тарілок, які тоді були не по кишені бідним сільським жителям. Крім того, хліб у ті часи їли переважно черствим, тож його потрібно було змочувати підливою, соусом або вином.
Наш рецепт кростіні зі свіжими анчоусами, маринованими в яблучному оцті, часнику та оливковій олії, мабуть, є найпоширенішим і найпопулярнішим як у материковій частині Італії, так і особливо на Сицилії. І якби довелося влаштувати змагання між стравами під гаслом «яка з них найшвидше зникне зі столу під час обіду», будь-який італієць заздалегідь назвав би вам переможця — звісно, кростіні з анчоусами! В Італії цю страву називають «Crostini con Alici Fresche Marinate», що, власне, й означає «кростіні зі свіжомаринованими анчоусами».
Якщо, розмірковуючи над інгредієнтами цієї страви, ви думаєте про консервовані в банці анчоуси, дуже вас прошу: викиньте цю думку з голови! Анчоуси обов’язково мають бути свіжими, свіжими й іще раз свіжими!
Хоча цей рецепт і потребуватиме від вас певного терпіння, результат повністю виправдає всі ваші зусилля. Після того як ви почистите рибу, її доведеться маринувати в яблучному оцті протягом чотирьох годин. Після цього залишиться лише приправити анчоуси оливковою олією, часником, петрушкою та лимонним соком. Потім потрібно буде покласти кілька філе риби на скибочку обсмаженого багета… et voilà: перед вами чудова закуска, від якої кухнею розійдеться такий аромат, що в усіх присутніх рясно потечуть слинки.
Важко навіть повірити, що така маленька рибка має стільки аромату й усіляких смачних корисностей! Не вірите? Спробуйте самі.
(для 8–10 порцій кростіні з анчоусами)
Інгредієнти:
- 400 грамів свіжих анчоусів
- Півтори склянки яблучного оцту
- Свіжовичавлений сік одного лимона
- Третина склянки добре подрібненого листя петрушки
- 2 зубчики часнику (ретельно подрібнити)
- Півтори склянки оливкової олії
- Морська сіль грубого помелу
- Багет — білий або чорний (нарізати скибочками)
Приготування:
- Чистимо анчоуси так: великим і вказівним пальцями однієї руки тримаємо рибку за хвіст, а пальцями другої руки відриваємо голову разом із більшою частиною нутрощів. Потім серветкою очищаємо черевце від решток нутрощів. Видаляємо хребет. Промиваємо анчоуси під холодною проточною водою.
- Кладемо філе риби в пласку миску, додаємо оцет. Накриваємо плівкою й залишаємо приблизно на 4 години.
- Ретельно струшуємо з анчоусів рештки оцту й перекладаємо їх у миску або глибоку тарілку (тепер вони мають бути м’якими й ніжними). Виклавши перший шар, рясно збризкуємо його сумішшю лимонного соку, часнику, петрушки та солі. Зверху додаємо зовсім трохи оцту, що залишився від маринаду. Повторюємо, доки не закінчиться риба.
- Заливаємо викладені анчоуси оливковою олією.
- Обсмажуємо хліб на сухій сковороді, кладемо на нього анчоуси й подаємо до столу.


КОМЕНТАРІ