Салат зі смаженої брюссельської капусти, журавлини та волоських горіхів

Попри те що брюссельська капуста дуже популярна саме в Середземноморському басейні, її батьківщиною вважають Північну Європу, де вона з’явилася, ймовірно, у п’ятому столітті. Свою назву ця капуста отримала в тринадцятому столітті, коли її активно вирощували поблизу Брюсселя. Іноді брюссельську капусту називають брюссельськими паростками.

Далеких предків цієї капусти вирощували ще давні римляни, але в сучасному вигляді брюссельську капусту вивели саме на землях нинішньої Бельгії. Перша письмова згадка про неї датується 1587 роком. Протягом шістнадцятого століття цей овоч став популярним у південній частині Нідерландів, а згодом поширився по всій території холодних регіонів Європи. Брюссельська капуста росте за температури від 7 до 24 градусів, а врожай збирають через 3–5 місяців після висаджування. Кількість качанчиків на одному стеблі залежить від сорту й умов вирощування та зазвичай значно перевищує 5–15. Наприклад, сорт Long Island, за даними Королівського садівничого товариства, утворює приблизно 50–100 качанчиків на одному стеблі. Після перших заморозків брюссельська капуста стає солодшою, тому збирання врожаю часто відкладають, якщо цьому не заважають сильні морози.

Брюссельська капуста належить до того самого виду, що й броколі, кале та кольрабі, тому вони можуть перехресно запилюватися. Існують різні сорти цієї капусти — наприклад, «Рубінова хрустка» та «Червоний бик» мають яскраве фіолетове забарвлення.

Найпоширеніший спосіб підготовки брюссельської капусти до кулінарного використання — зрізати її з міцного стебла й очистити від усього зайвого, зокрема потемнілого листя. У їжу використовують лише чисті світло-зелені головки, які традиційно смажать, варять або готують на парі. Щоб бути впевненими в однаковому ступені готовності капусти, слід добирати головки схожого розміру. Багато хто попередньо робить на них хрестоподібний надріз для рівномірного приготування. У деяких північноєвропейських країнах брюссельську капусту маринують або солять.

Якщо переварити або пересмажити цей овоч, він стане пухким, сіруватим і набуде характерного неприємного запаху. Його спричиняє глюкозинолат синігрин — органічна сполука, що містить сірку.

Для доброго смаку брюссельську капусту найчастіше обсмажують в олії. Такий спосіб приготування допомагає розкрити її природний аромат. Традиційно до страв із брюссельською капустою додають пармезан, вершкове масло, бальзамічний та яблучний оцет, бекон, фісташки або кедрові горіхи, гірчицю, коричневий цукор і гострий перець.

Наш салат зі смаженої брюссельської капусти, журавлини та волоських горіхів дуже простий у приготуванні й водночас смачний. Він може бути закускою або гарніром. Крім того, смаження позбавить вас гіркуватого присмаку, який іноді має брюссельська капуста. Кисло-солодка журавлина та бальзамічний оцет роблять смак капусти тонким і шляхетним. Можу з вами посперечатися: якщо у вашій родині є люди, які недолюблюють брюссельську капусту, ця страва їм неодмінно сподобається.

(для приготування чотирьох ситних порцій салату)

Інгредієнти:

• 700 грамів брюссельської капусти (видалити верхнє й потемніле листя, розрізати навпіл)
• 1 склянка попередньо обсмажених і розділених навпіл ядер волоських горіхів
• Пів склянки сушеної солодкої журавлини
• 1 столова ложка бальзамічного оцту
• Кілька дрібок чорного перцю
• Оливкова олія
• Морська сіль

Приготування:

1. Розігріваємо духовку до 200 градусів Цельсія.
2. Застеляємо деко фольгою або пергаментним папером.
3. У великій мисці поєднуємо капусту, оливкову олію, сіль і перець. Злегка перемішуємо, щоб усі шматочки овочів добре вкрилися олією.
4. Викладаємо брюссельську капусту на підготовлене деко. Запікаємо в духовці 20–30 хвилин або доки капуста не стане м’якою та хрусткою.
5. Коли капуста буде готова, дістаємо її з духовки й додаємо волоські горіхи та сушену журавлину. Збризкуємо бальзамічним оцтом і негайно подаємо до столу.