Грецький салат із кіноа

«Кіноа», а мовою кечуа (нею переважно говорять жителі гірських місцевостей Південної Америки й, зокрема, Андських Кордильєрів) «кінва» або «кінува» — загальна назва для родини амарантових. Цю трав’янисту рослину цінують за її маленькі зернятка, але до зернових (як ми часто прагнемо це зробити) її зарахувати не можна — радше кіноа слід віднести до псевдозернових культур. Кіноа належить до тієї самої родини, що й цукровий буряк, шпинат та амарант (ще одна трав’яниста псевдозернова рослина). Отже, кіноа, яку ви бачите й купуєте в магазинах, — це не зерно, а насправді насіння. Хоча за своїм складом і корисними властивостями кіноа багато в чому схожа на пшеницю, ячмінь, гречку тощо, а за користю часто їх перевершує.

Кіноа — маленька, але дуже корисна рослина. Її листя можна їсти, і за смаком воно нагадує шпинат, а насіння використовують так само, як зернові. Крім того, кіноа чудово почувається на бідному на мінерали ґрунті, і для повноцінного росту їй зовсім не потрібні добрива чи полив. Організація Об’єднаних Націй внесла кіноа до переліку суперкультур, оскільки вважається, що вона зробила істотний внесок у розв’язання проблеми голоду на планеті.

Кіноа, як і деякі бур’яни, з якими вона пов’язана родинними зв’язками, — широколиста рослина, що сягає від дев’яноста сантиметрів до двох із половиною метрів заввишки. Її грона з насінням можуть бути найрізноманітніших кольорів (червоні, пурпурові, помаранчеві, зелені, жовті), тоді як стебла завжди темно-пурпурові.

Кіноа віддає перевагу прохолодній погоді, а багато сортів переносять легкі заморозки після появи сходів. Насіння може проростати швидко, однак достигання триває не кілька днів, а місяці; наприклад, у випробуваннях Університету штату Юта середній строк від посіву до збирання врожаю становив близько 120 днів.

Завдяки наймогутнішій цивілізації з усіх, що коли-небудь існували на американському континенті, кіноа має дивовижну історію походження. Першими почали вирощувати цю рослину інки в горах, де тепер розташовані сучасні Болівія, Чилі й Перу. Понад п’ять тисяч років кіноа була основою харчування цього великого народу. Досі вона є одним із найважливіших складників раціону їхніх нащадків — народів кечуа й аймара. Інки вважали кіноа священною рослиною й називали її «чісая мама», що перекладається як «мати всіх зерен». За легендою, імператор інків щороку особисто брав участь у церемонії висаджування першої насінини кіноа.

У 1532 році, з появою іспанських конкістадорів, багато місцевих зернових культур відійшли в небуття. Так сталося й із кіноа. Франсіско Пісарро у своєму прагненні знищити все, що мало бодай найменший стосунок до стародавньої цивілізації інків, наказав спалити поля із цією культурою. Лише невелика кількість кіноа збереглася високо в горах. Про кіноа згадали тільки через чотири століття (!) — у 1970 році…

Приготоване насіння кіноа на 72 % складається з води, на 21 % — із вуглеводів, на 4 % — із протеїну та на 2 % — із жиру. У 100 грамах цього продукту міститься 120 калорій. Кіноа є одним із найбагатших джерел клітковини, фолієвої кислоти, заліза, цинку, магнію та різних мінералів.

(для приготування салату на чотирьох)

Інгредієнти для салату:

• 2 склянки приготованої кіноа
• 1 солодкий перець
• 1 середня морква (почистити й грубо посікти)
• 5–6 помідорів чері (нарізати)
• 1 головка червоної цибулі (почистити й добре подрібнити)
• Пів склянки листя петрушки (подрібнити)
• Чверть склянки подрібнених чорних оливок (видалити кісточки)
• Пів склянки покришеного сиру фета

Інгредієнти для заправки:

• 50 мл оливкової олії
• 30 мл бальзамічного оцту
• 50 мл лимонного соку
• 2 зубчики часнику (почистити й пропустити крізь прес)
• Третина столової ложки свіжого листя материнки
• 2 столові ложки подрібненого листя базиліку
• Пів чайної ложки свіжого листя чебрецю
• Сіль і перець

Приготування:

1. Готуємо кіноа, як зазначено в інструкції на пакованні виробника.
2. Після того як кіноа охолоне, змішуємо у великій мисці всі інгредієнти для салату, а в маленькій мисці — усі інгредієнти для заправки.
3. Додаємо заправку до салату й обережно перемішуємо.
4. Перед подаванням посипаємо фетою.
5. Подаємо страву холодною.