Брускета із зеленню та сиром

Що може бути кращим як легкий перекус або неповний другий сніданок, ніж знаменита італійська брускета, а якщо по-нашому, то смажений хліб або грінки. Брускета як страва настільки ж різноманітна у своїх варіаціях, як, наприклад, полента чи кускус. На сторінках нашого блогу в розділі «закуски» ви знайдете щонайменше чотири чи п’ять рецептів цієї простої, але дуже популярної в нашій родині страви. Нам подобається вона з помідорами й пармезаном, з анчоусами, цибулею та бальзамічним оцтом, із телятиною й часником, із вершковим маслом та яйцем пашот і ще багато з чим іншим…

Особливо добре навесні швиденько обсмажити білу сільську чіабату, покласти на неї жменю свіжої зелені, м’який сир (моцарелу, фонтіну або просто козячу бринзу) й запекти в духовці, а то й просто на сковороді. Іноді така брускета цілком замінює мені обід. Смачно й ситно!

Чіабата в її сучасній формі з’явилася 1982 року в Адрії, у провінції Ровіго регіону Венето. Її розробили Арнальдо Каваллари разом із пекарем Франческо Фавароном; Каваллари зареєстрував назву Ciabatta Italia. Фаварон запевняв, що він назвав цей хліб «чіабата», що перекладається з італійської як капець, тому що своєю формою той нагадував Франческо хатні капці дружини.

Кавалларі, власниця «М.А.», зі свого боку назвала цей хліб «полезано» на честь італійської області Полезіне, де він народився, але цій назві не судилося прижитися.

У багатьох регіонах Апеннінського півострова випікають хліб, схожий на чіабату. Такий хліб можна зустріти в Тоскані, Умбрії, Марке. Дуже смачну чіабату печуть у регіоні навколо озера Комо в Ломбардії (північ Італії). Тут у неї хрустка скоринка, а сама вона м’яка й пориста всередині. Скибочка місцевої чіабати просвічується на сонці й стає золотистого кольору.

У зв’язку з тим, що чіабата з’явилася порівняно недавно, досі виникають усе нові й нові рецепти. Сини Франческо Фаварона, підтверджуючи, що саме їхній батько особисто винайшов цей хліб, відкрили власну приватну школу випічки «Пан Текнолоджі», у якій навчають італійських пекарів-початківців азів пекарської майстерності. В одному зі своїх інтерв’ю Франческо Фаварон стверджував, що, перш ніж створити чіабату, він близько двадцяти років експериментував із випічкою, працюючи найманим пекарем у Мілані. Зазначена школа пропонує учням близько 1028 рецептів різних видів регіонального хліба, зокрема близько трьох десятків рецептів чіабати! Багато із цих рецептів створив їхній батько.

Інгредієнти:

• 1 чіабата (нарізати скибочками завтовшки до 1,5 см)
• 2 великі пучки листя шпинату (ретельно промити й видалити черешки)
• 1 великий пучок зеленої цибулі (грубо нарізати лише зелену частину)
• 4–6 великих зубків часнику (почистити й розрізати навпіл)
• 100 грамів моцарели (порвати пальцями)
• Третина чайної ложки сушеного перцю чилі великими пластівцями
• Якісна оливкова олія першого віджиму
• Морська сіль

Приготування:

1. Вмикаємо духовку й установлюємо температуру 200 градусів Цельсія. Застеляємо деко пергаментним папером або злегка змащуємо його рослинною олією.
2. Нарізаємо чіабату скибочками по діагоналі й кладемо їх на деко. Рясно скроплюємо олією та готуємо в нагрітій до потрібної температури духовці близько десяти хвилин, доки чіабата не набуде золотистого відтінку. Духовку не вимикаємо.
3. Даємо готовому хлібу трохи охолонути й натираємо верхню частину половинками часнику (часник зберігаємо).
4. Потім у сотейнику нагріваємо 40–50 мл оливкової олії й на середньому вогні смажимо збережений часник і гострий перець, доки не з’явиться аромат.
5. Приблизно через хвилину додаємо шпинат і зелену цибулю, продовжуємо готувати, доки зелень трохи не зів’яне. Солимо й вимикаємо вогонь.
6. Кладемо суміш готового шпинату й зеленої цибулі на шматочки обсмаженої чіабати, присипаємо сиром на вибір. Викладаємо на деко й відправляємо в духовку на 5–6 хвилин (сир має почати плавитися).
7. Брускету подаємо до столу теплою.