Відварений буряк із ніжним верхом із маринованих печериць

За пізнішою традицією, висячі сади пов’язували з вавилонським царем Навуходоносором II та його дружиною Амітіс, однак існування й точне місцеперебування цих садів досі залишаються предметом суперечок. У Єлизаветинську епоху з них готували торти й із задоволенням їх тушкували. Третій президент Сполучених Штатів Америки Томас Джефферсон вирощував їх на своїх плантаціях у Монтічелло (штат Вірджинія). Середньовічні кухарі начиняли ними пироги. Різнокольорові солодкі коренеплоди, відомі як буряк, викликають у багатьох людей найрізноманітніші почуття – від щирої любові із самого дитинства до повного неприйняття. У таборі «антибуряківців» перебували американський президент Барак Обама та його дружина Мішель, які наказали виключити буряк із переліку органічних овочів, які вирощують на президентському городі для Білого дому.

Багато людей скаржаться, що буряк має «земляний» присмак, що не дуже далеко від правди. Річ у тім, що він містить речовину під назвою геосмін, яка саме й відповідає за свіжий вогкуватий запах ґрунту на вашому городі – особливо навесні під час дощів. Більшість людей дуже чутливо реагує на геосмін (навіть у дуже малих дозах), що пояснює таке часом полярне ставлення до нього: деякі обожнюють цей аромат, інші ж не переносять навіть думки про нього.

Здебільшого буряк яскраво-червоного кольору, хоча палітра його кольорів простягнулася від білого й жовтого до червоно-білого. Він не лише різнокольоровий і має сильний, характерний запах, але ще й сповнений антиоксидантів, фолієвої кислоти, клітковини та калію. У буряку міститься антиоксидант під назвою «беталанін», який, згідно з останніми дослідженнями, є потужною зброєю в боротьбі з раком, а також у його профілактиці. Саме беталанін надає буряку його червонуватого відтінку. Яскраво-червоний, переповнений беталаніном буряковий сік слугував модницям XIX століття ефективним натуральним засобом для підфарбовування губ і створення рум’янцю на щоках – звідти й пішло народне прислів’я «червоний, як буряк».

Спочатку люди вживали в їжу лише стебла й листя буряка, а тонке волокнисте коріння використовували переважно в медичних цілях. Зелену частину цього овоча готували так само, як і його близького родича мангольда. Попри те, що буряк добре ріс лише навесні та восени, давні греки й римляни навчилися вирощувати його й у спекотні літні місяці. Першими почали культивувати буряк для споживання самого кореня в Італії та Німеччині. Письмові згадки про це трапляються ще в 1542 році. Ранні «облагороджені» форми буряка більше нагадували сучасний пастернак, ніж бульбоподібний буряк. У своєму сучасному, знайомому нам вигляді буряк почав з’являтися лише в середині XVI століття завдяки одному його виду, завезеному до Європи з Північної Африки. Незабаром після цього буряк став одним із найпопулярніших овочів (через його відносну невибагливість і дешевизну). Однак у європейській кулінарії він широко поширився лише наприкінці XVIII – на початку XIX століття.

У 1747 році Андреас Сигізмунд Маргграф, берлінський хімік, винайшов спосіб добувати з буряка сахарозу. Його студент Франц Ахард удосконалив цей метод виробництва цукру, що стало передвісником швидкої появи бурякового пива та патоки. Хоча не всі пророкували буряку велике й світле майбутнє, інвестувати в розвиток промисловості з виробництва цукру з нього почав король Пруссії Фрідріх Другий (перший завод за його кошти був побудований там, де тепер розташована територія західної частини Польщі). Фрідріх виявився успішним бізнесменом, адже сьогодні близько 30% усього світового виробництва цукру припадає на буряк. Україна є одним із лідерів із вирощування цукрового буряка та виробництва такого цукру.

З давніх часів буряк вважався в багатьох народів афродизіаком. Давні римляни вірили, що свіжий буряковий сік може загострювати та поглиблювати любовні почуття. Фрески зі сценами кохання й буряком прикрашали Лупанарій Помпеїв. У грецькій міфології богиня кохання Афродіта їла буряк для посилення своєї сексуальності. Таким поглядам давніх людей на цей овоч є певні наукові підтвердження. Буряк містить триптофан і бетаїн – речовини, які, потрапляючи до організму, викликають у людини відчуття впевненості в собі та добробуту. Також він постачає бор – мінерал, що підвищує в організмі людини рівень статевих гормонів.

Наш рецепт відвареного буряка з ніжним верхом із маринованих печериць відповідає нашій розповіді про цей чудовий овоч. Готувати його зовсім нескладно, а смак виходить дуже делікатним, я б навіть сказав, вишуканим. Про користь буряка я вже написав достатньо, сподіваюся… ))

(на дві порції цієї закуски)

Інгредієнти для буряка:

• 2 середні буряки
• 100 грамів королівських печериць (нарізати дуже тонкими пластинками)
• 1 невелика головка червоної цибулі (почистити й ретельно подрібнити)

Інгредієнти для маринаду:

• 50 мл якісного соєвого соусу
• 20 мл вишневого оцту
• 50 мл оливкової олії
• Велика морська сіль

Приготування:

1. Змішуємо в маленькій керамічній мисочці всі інгредієнти маринаду.
2. У невеликій пласкій тарілці викладаємо щільними рядами одна біля одної пластинки печериць, а зверху – цибулю. Поливаємо приготованим маринадом. Накриваємо плівкою й відставляємо вбік.
3. У невеликій каструлі відварюємо буряк, поки він не стане достатньо м’яким. Це може зайняти близько 2–3 годин.
4. Готовий буряк очищаємо від шкірки й нарізаємо дуже тонкими кружальцями. Викладаємо на страву, а зверху розміщуємо наш маринад. Даємо постояти 30–40 хвилин.
5. Подаємо кімнатної температури.