Класичний мексиканський соус зі свіжих овочів, або «Піко де гальйо»

У Мексиці pico de gallo означає «дзьоб півня» і є типовою стравою місцевої кухні, а ще її інакше називають «сальса фреска» (salsa fresca), тобто «свіжий соус». Її готують, як правило, із дрібно порубаних помідорів, цибулі, кінзи, халапеньйо або хабанеро (різновидів гострого перцю), солі та свіжовичавленого соку лайма. У деяких випадках до цієї популярної серед мексиканців страви додають авокадо або креветки.

Піко де гальйо найчастіше подають у тих самих випадках, що й багато мексиканських сальс, але через те, що в ньому помітно менше рідини (юшки), його також можна використовувати як важливий інгредієнт основної страви — як, наприклад, це відбувається у випадку з такос (подається з маленькими пшеничними або кукурудзяними коржиками — tortillas) чи фахітас (збірною стравою, що складається зі смажених на грилі шматочків курятини та яловичини, загорнутих у лаваш або викладених на сковороду разом із піко де гальйо).

Схожа страва, приготована на помідорній основі, називається в Мексиці «сальса пікада» (іспан. — salsa picada). У самій же столиці Мексики, Мехіко, піко де гальйо гордо величають «сальса мексикана», що перекладу, гадаю, особливо не потребує. Остання назва соусу народилася завдяки триколірній структурі його інгредієнтів: червоні помідори, біла цибуля, зелений перець чилі — кольори мексиканського прапора.

У багатьох регіонах Мексики цей термін стосується будь-яких видів соусів (салатів) зі свіжих овочів або фруктів, сальси чи начинки з помідорами, авокадо, огірками, папаєю та не надто гострим перцем чилі. Усі інгредієнти щедро присмачують соком лайма або лимона, а потім приправляють солоною пастою або порошком із каєнського перцю.

Дехто дотримується помилкової думки, що саме помідори є основним інгредієнтом піко де гальйо. Я й сам колись так вважав, а тому цей салат тривалий час виходив у мене зовсім не таким, як хотілося б. Головне в цій страві те, що всі інгредієнти тут рівні за значенням і, відповідно, мають бути покладені в близьких об’ємах (принаймні за своїм смаковим внеском) — і помідори, і халапеньйо, і цибуля, і кінза… Лише тоді ваш піко де гальйо вийде по-справжньому смачним!

Ну ось, тепер ви знаєте про цей чудовий мексиканський соус із задерикуватою назвою «дзьоб півня» не менше за мене. Сподіваюся, що моя коротенька, почасти імпровізована розповідь прозвучала достатньо апетитно, щоб ви, прочитавши її, одразу помчали на кухню дивитися, чи є у вас у холодильнику все необхідне для цієї страви… Повірте, ви не прогадаєте: вам не буде шкода ані використаних продуктів, ані витраченого часу, бо все буде дуже смачно!

(на чотири не «вбивчі» порції соусу піко де гальйо)

Інгредієнти:

• 4 середні рожеві помідори (очистити від шкірки, видалити насіння та зайву рідину з насіннєвої камери, нарізати кубиками)
• 2 великі головки червоної цибулі (почистити й подрібнити)
• 1 великий пучок коріандру (грубо порубати)
• 1 стручок зеленого перцю чилі (видалити насіння й подрібнити)
• 3 зубчики часнику (почистити й дрібно порубати)
• Свіжовичавлений сік двох лаймів
• 1 щіпка кмину (обсмажити й розтерти в ступці)
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. Солимо помідори й перемішуємо. Кладемо в друшляк і даємо добре стекти над мискою протягом 30–35 хвилин. Рідину видаляємо.
2. Змішуємо в глибокому фаянсовому посуді шматочки рожевих помідорів, червону цибулю, листя кінзи, гострий перець, часник, свіжовичавлений сік лайма та розтертий кмин. Приправляємо сіллю й ставимо в холодильник приблизно на три години.
3. У закритому контейнері піко де гальйо може зберігатися в холодному місці до трьох днів, але найсмачніший він, звісно, у перші два дні.
4. Так, мало не забув: подавати цей соус потрібно з мексиканськими тортильями (вони є майже в усіх магазинах) або лавашем. Утім, якщо нарізати до соусу свіжий хліб із товстою хрусткою скоринкою, то й у цьому великого злочину не буде. ))