Хумус із нуту та батату

Слово «хумус», яке на Сході має найрізноманітніші варіанти вимови, за походженням є арабським і означає «нут». Найчастіше хумус у левантійській кухні використовують як густу підливу до коржів або намазку. Традиційно цю страву готують із бобів нуту, які спочатку варять, потім розминають до пюреподібного стану та змішують із тахіні (кунжутною пастою), оливковою олією, лимонним соком, часником і сіллю.

Нут культивують і вживають у їжу по всьому Близькому Сходу та в Індії вже не одне тисячоліття. З деяких джерел відомо, що нут ріс іще в садах Вавилона.

Багато регіонів нашої планети претендують на право називати себе батьківщиною хумусу. Але факт залишається фактом: ця страва існує вже так давно й у такій неймовірній кількості варіантів, що сьогодні неможливо дійти однозначних висновків щодо її походження. Багато національних кухонь мають у своїй історії легенди, де хумус описують як одну з перших і найдавніших страв, які приготувала людина. В інших народів поширена версія про те, що хумус у дванадцятому столітті вперше приготував сам Ан-Насір Салах ад-Дін Юсуф ібн Аюб, більш відомий вам як Саладін, грізний і переможний супротивник хрестоносців, а також герой багатьох романів «шу’ара» та «мухаддисів» (арабських оповідачів того часу).

Водночас, попри труднощі, що виникають під час з’ясування часу й місця походження хумусу, ми цілком точно знаємо, що основним інгредієнтом цієї страви є нут. Нам також відомо, що його здавна культивують на землях Середземномор’я та Близького Сходу. Нут є важливою частиною раціону людини протягом трьох-чотирьох тисяч років. Нут був відомий іще в стародавній Палестині, а також був однією з перших культивованих рослин у Месопотамії. Нут готували на вулицях Стародавнього Риму, а Нут готували на вулицях Стародавнього Риму, а деякі античні автори згадували нут і страви з нього у своїх працях. З епохи античності до нас також дійшло чимало давніх рецептів приготування страв із нуту.

Хумус — дуже корисна страва для тих, хто дотримується вегетаріанства або веганства. Якщо їсти хумус із хлібом, то він стає чудовим джерелом білка. Це правило поширюється й на інші поєднання зернових і бобових. Хумус багатий на залізо та вітамін C, у ньому чимало фолієвої кислоти й вітаміну B6. У всіх випадках хумус є чудовим джерелом клітковини, калію та білка. Завдяки тому факту, що нут і кунжут такі корисні для організму людини та присутні в її раціоні вже не одне тисячоліття, хумус включено до багатьох спеціальних дієт.

(на вісім порцій)

Інгредієнти:

• 250 грамів нуту (попередньо замочити в чотирьох частинах води на 3–4 години)
• 300 грамів батату
• 2 великі зубчики часнику
• 2 столові ложки подрібненого листя петрушки (трохи залишити для подавання)
• 2 столові ложки тахіні
• Чверть склянки свіжовичавленого соку лайма
• Пара дрібок мускатного горіха
• 1 чайна ложка паприки
• Оливкова олія та бальзамічний крем для подавання
• 1 чайна ложка морської солі
• Третина чайної ложки суміші перців (грубо подрібнити)

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
2. Кладемо на деко картоплю, а також загорнуті у фольгу й збризнуті олією зубчики часнику. Запікаємо близько пів години, доки картопля не стане м’якою. Після приготування чистимо батат і часник. Картоплю нарізаємо кубиками.
3. Поки запікаються овочі, можна зварити нут. Він має приготуватися протягом 30–40 хвилин.
4. Перекладаємо картоплю, часник і нут до чаші блендера. Вливаємо пів склянки теплої води та перебиваємо до стану ніжної пасти. Потім перетираємо отриману масу через дрібне сито у велику миску. Додаємо сюди ж усі інші інгредієнти, крім оливкової олії та бальзамічного крему. Добре перемішуємо.
5. Подаємо до столу, попередньо прикрасивши оливковою олією, бальзамічним кремом і петрушкою.
6. До хумусу традиційно подаємо теплі коржі або будь-який інший плаский хліб.
7. Хумус можна приготувати заздалегідь і зберігати в холодильнику. Перед подаванням його температура не має бути нижчою за кімнатну.