Бутерброди з помідором, базиліком, крем-сиром і чорізо

Іспанська чорізо відрізняється від будь-якого іншого виду ковбаси своїм характерним яскраво-червоним кольором, гострим смаком і впізнаваним ароматом із димною ноткою. Чорізо однаково вишукано виглядає і нарізаною тонкими скибочками для тапас (іспанської закуски), і приготованою в рагу, щоб надати останньому глибини та насиченості, і в яєчні. Чорізо в її сучасному вигляді почали виробляти в Іспанії не так давно — трохи більш як чотири століття тому. Пов’язано це з тим, що основний інгредієнт у складі її спецій — «піментон», або копчена паприка, — з’явився в країні лише у шістнадцятому столітті завдяки відкриттю Нового Світу конкістадорами.

Зберігання м’яса взимку за допомогою сушіння або копчення люди використовують із давніх часів. Знамениті іспанські хамони серрано та іберіко народилися саме з цієї кулінарної традиції, а виробництво ковбаси тут ішло пліч-о-пліч із виробництвом хамона. Свинячі окости, як правило, використовували для приготування сиров’яленої або копченої шинки, а з усього іншого — вирізки, підчеревини, печінки, язика та інших частин свинячої туші — робили ковбасу, приправляючи її сіллю та спеціями й віддаючи на подальше піклування сухому гірському повітрю. Найменші ковбаски були готові вже за кілька тижнів, забезпечуючи сім’ї іспанських селян протеїном у холодну пору року.

Невдовзі після того, як в Іспанії з’явився перший червоний перець, було відкрито піментон — спецію, яку отримували в процесі сушіння та копчення. Піментон не лише надавав іспанським ковбасам чудового характерного аромату, а й мав властивість, що допомагала зберігати м’ясо. Тому дуже швидко він став незамінним інгредієнтом практично в усіх регіонах Іспанії. І сьогодні піментон разом із часником і білим вином використовують під час приготування будь-яких видів місцевої чорізо.

Свиняче м’ясо було важливою частиною іспанського раціону протягом багатьох століть. Кожна родина традиційно відгодовувала власних свиней, а потім використовувала їхнє м’ясо для харчування. Перед початком «монтанери», осінньо-зимового періоду, свиней відгодовували найкращими жолудями й випасали на зарослих високою соковитою травою гірських луках, доки не наставав час «матанси» (забою). У цей період усі родини в іспанських селах збиралися разом і після забою свиней дружно, тяжко та швидко працювали, перетворюючи м’ясо на хамони, ковбасу та інші м’ясні продукти. Сьогодні в багатьох частинах Іспанії матанса — це не лише трудомісткий і виснажливий процес, у якому іспанські селяни об’єднують зусилля, щоб забезпечити свої родини на зиму запасами знаменитого хамона, чорізо, сальчичона та морсільї, а й велике свято.

Ну а тепер, власне, сам рецепт бутербродів із чорізо.

(на два бутерброди)

Інгредієнти:

• 1 великий рожевий помідор (очистити від шкірки, видалити насіння та рідину)
• 4 великі зубчики часнику (очистити від шкірки й розчавити ножем)
• 1 маленький пучок базиліку (листя грубо порубати)
• 2 великі кружальця чорізо завтовшки близько 2 мм
• 100 грамів крем-сиру
• 1 столова ложка світлого рідкого меду
• 1 столова ложка томатного пюре
• 4 столові ложки оливкової олії
• 2 скибочки хліба (підрум’янити на сухій сковороді)
• Сіль, перець

Приготування:

1. У невеликій мисці вінчиком збиваємо крем-сир і дві столові ложки оливкової олії, доки маса не стане повітряною. Солимо й перчимо. Додаємо базилік, перемішуємо та відставляємо вбік.
2. У сковороді середнього розміру на середньому вогні нагріваємо решту олії та обсмажуємо в ній часник, доки не з’явиться аромат (це може зайняти 1–2 хвилини).
3. Потім вливаємо мед і готуємо ще одну хвилину, доки він не потемніє та не почне карамелізуватися. Після цього додаємо помідори й одну столову ложку томатного пюре. Солимо й перчимо до смаку. Готуємо, доки вся рідина у сковороді повністю не випарується.
4. Викладаємо на хліб помідорно-часникову суміш, зверху на неї — крем-сир із базиліком, а потім чорізо.