Закуска зі скибочок гарбуза, запечених із соусом табаско, медом і кунжутом

Гостра, сильно перчена їжа, хоча загалом і була в усі часи не надто властива гастрономічним уподобанням українців, але в нашому раціоні тією чи іншою мірою завжди була присутня. Зі свого дитинства пам’ятаю, наприклад, що на нашому обідньому столі мала постійну прописку велика глиняна сільничка, у якій незмінно лежали готовими до вживання два овочі, що уособлювали поняття гостроти в кулінарній традиції нашого народу, — сушений стручок гострого перцю і два-три зубчики ядучого місцевого часнику. З’їсти миску густого настояного борщу, попередньо вмочивши в нього перець і злегка притиснувши останній ложкою, було в нашому домі традицією майже ритуального характеру. А я до того ж любив додавати до цієї традиції обов’язкову окрайку свіжого чорного хліба з товстою хрусткою скоринкою, натерту часником і круто посолену.

Однак, попри все це, у багатьох українських стравах перець узагалі відсутній — за визначенням, а більшість українців (особливо в центральній і східній густонаселеній частині країни), якщо й користуються ним на своїй домашній кухні, то лише в межах однієї, радше зробленої за інерцією дрібки на умовно взяту одиницю-каструлю. Порівняно з тим самим індійським карі з рису та овочів або пуерториканським софрито — це показник, що за своєю природою прямує до нуля. ))

У моєму житті було кілька періодів взаємин із гострим. Перший із них, що припав на дитячі та юнацькі роки, можна назвати «індиферентним», коли я нічого гострого не їв. Другий і доволі великий, що розтягнувся на всю мою молодість, можна назвати «ерою часнику» (у цей час я їв переважно часник). У третьому періоді (уже в зрілому віці), коли я почав багато подорожувати світом і пізнавати кухні інших народів, я нарешті відкрив для себе все розмаїття цього поняття — «гострота». Я усвідомив, що рідними братами нашого традиційного «вогника» є сотні різновидів перців — від зовсім помірних і солодкувато-гострих до таких, від яких непідготовлена людина за певних умов може дістати анафілактичний шок. Я також виявив, що у світі, крім української гірчиці, хрону й часнику, уже давно (не одну сотню років) використовують у їжу багато інших досить гострих інгредієнтів — наприклад, імбир, самбар, куркуму, паприку тощо. Не одразу, після чималого відрізка життя, я раптом зрозумів, що перець буває не лише гострим. Його різні види помітно відрізняються один від одного смаком. На свій глибокий подив я почав розрізняти ці смаки. Коли це сталося, я пристрастився до всього гострого. Утім, частково це помітно й тим, хто уважно читає наш блог. ))

І щоб уже якось завершити цю тему про гостру їжу, хочу поділитися з вами одним своїм спогадом: колись давно я читав, що одним із секретів кавказького довголіття (крім чистого повітря, якісної води, екологічно чистих, так званих «органічних» продуктів і постійної фізичної праці) є гостра, добре перчена їжа. Саме завдяки їй кавказці вкрай рідко страждають на серцево-судинні захворювання й гадки не мають, що таке інсульт або інфаркт. Можливо, й із деяким запізненням, але сьогодні я теж гордо наслідую традиції своїх предків і, користуючись нагодою, вам наполегливо рекомендую. ))

Ну, а тепер, власне, сам рецепт нашої страви з гарбуза, через яку весь сир-бор.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 300 грамів м’якоті гарбуза (нарізати брусками квадратного перерізу зі стороною 1 см і завдовжки до 5–6 см)
• 2 столові ложки рідкого меду
• 1 чайна ложка соусу табаско
• 1 столова ложка бальзамічного оцту
• 1 столова ложка свіжовичавленого соку лайма
• Добре подрібнена цедра одного лайма
• 2 столові ложки кунжуту
• Чверть склянки оливкової олії
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. Ретельно перемішуємо в мисці середнього розміру всі інгредієнти, крім кунжуту. Накриваємо плівкою й даємо постояти щонайменше три години, а краще, якщо є така можливість, залишаємо на ніч у холодильнику.
2. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
3. Злегка скроплюємо деко оливковою олією й викладаємо на нього шматочки гарбуза. Солимо до смаку й посипаємо кунжутом. Ставимо в духовку та запікаємо 30–40 хвилин, доки гарбуз добре не підрум’яниться. Вимикаємо духовку й залишаємо в ній деко з гарбузом, доки останній повністю не охолоне.
4. Подаємо окремо як закуску або ж як додаткову страву до м’яса.