Мексиканський салат із брюссельської капусти, гарбуза й моркви з крутонами з чорного хліба та заправкою з перцю халапеньйо і соку лайма

До свого першого ресторану з мексиканською кухнею я потрапив, хоч як дивно це прозвучить, у Москві ще 1992 року. Навряд чи я тепер згадаю, як він називався, але його інтер’єр привернув мою увагу. Він наче зійшов з екранів голлівудських фільмів про прикордонні з Мексикою техаські кантини, де продавали погане пиво, а всі страви, які подавали, були яскраво-червоного кольору, оскільки їхнім головним інгредієнтом був перець чилі, а вже потім усе інше. І цей стереотип, як я тепер добре розумію, був дуже грубим і спрощеним уявленням про згаданий кулінарний феномен, у якому химерним чином сплавилися воєдино дуже давні кулінарні традиції корінного населення Мексики та європейські уявлення про їжу.

Мексиканській кухні майже дев’ять тисяч років. Вона почала формуватися ще в давні часи, коли корінні народи Мезоамерики культивували маїс і застосовували нікстамалізацію — оброблення зерна в лужному розчині, зазвичай у воді з гашеним вапном або деревним попелом. Така обробка поліпшує поживну цінність і технологічні властивості кукурудзи. Згодом різні народи й племена продовжували розвивати кухню, яку нині називають мексиканською.

Особливо слід відзначити в цьому ряду ацтеків, які, власне, й створили велику імперію, що об’єднала майже всі етнічні групи з їхніми різними уявленнями про способи приготування їжі та про використання в ній властивих кожній такій групі інгредієнтів. До основних харчових продуктів у період панування в регіоні Ацтекської імперії належали кукурудза, бобові, гарбуз, кабачки, амарант (зернова культура), авокадо, помідори, агава, батат, кактуси, перець чилі, шоколад, ваніль, свійська птиця (індики) тощо.

Після іспанської конкісти ацтеки познайомилися з низкою європейських продуктів: м’ясом свійських тварин і птиці (свининою, яловичиною, бараниною, козлятиною та курятиною), молочними продуктами (насамперед сиром) і рисом. І хоча іспанці докладали чималих зусиль, щоб нав’язати корінному населенню країни свої гастрономічні уподобання та способи приготування їжі, здебільшого з цього нічого не вийшло.

На формування мексиканської кухні помітно вплинула поява тут представників африканських народів, яких у великій кількості завозили сюди на іспанських галеонах у зв’язку з появою в Новій Іспанії двох маловідомих християнській Європі того періоду класів — рабів і рабовласників.

Протягом багатьох століть у Мексиці сформувалися також регіональні кухні — в Оахаці, Веракрусі та на півострові Юкатан. Мексиканська кухня є важливим елементом місцевої культури, соціальної структури й народних традицій. У 2010 році ЮНЕСКО внесла цю кухню до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

Наш мексиканський салат із брюссельської капусти, гарбуза й моркви з крутонами з чорного хліба та заправкою з перцю халапеньйо і соку лайма все ж більше схожий на закуску, ніж на салат. Чудове смакове поєднання шматочків запеченого солодкуватого гарбуза, кисло-солодких зерен граната, що лускають у роті, хрусткої брюссельської капусти разом із гострою заправкою з перцю халапеньйо, цибулі та соку лайма дасть вам перший, якщо ви раніше не куштували страв цієї кухні, характерний приклад типової мексиканської страви.

(на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 400 грамів брюссельської капусти
• 250 грамів м’якоті гарбуза (нарізати кубиками середнього розміру)
• 250 грамів очищеної бейбі-моркви
• 1 великий гранат (очистити)
• Пів пучка кінзи (відокремити листя та грубо посікти)
• Крутони з чорного хліба
• Пів склянки заправки з перцю халапеньйо, цибулі та соку лайма
• Пів склянки обсмаженого із сіллю гарбузового насіння (для прикрашання)
• Оливкова олія доброї якості

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 220 градусів.
2. У великій мисці щедро скроплюємо оливковою олією шматочки гарбуза, бейбі-моркву та брюссельську капусту. Солимо й перчимо. Ретельно перемішуємо, щоб овочі рівномірно вкрилися шаром олії.
3. Накриваємо деко фольгою. Викладаємо на нього гарбуз, моркву та капусту. Ставимо в духовку на пів години або до того часу, поки брюссельська капуста не стане темно-зеленою і хрусткою, а морква та гарбуз не підрум’яняться.
4. Перекладаємо готові овочі в салатницю разом із крутонами з житнього хліба та кінзою. Поливаємо зверху нашою гострою заправкою та перемішуємо. Посипаємо зернами граната й обсмаженим із сіллю гарбузовим насінням.
5. Подаємо салат теплим.