Оладки з цукіні та креветок, або «Фриттура міста»

Бувають дні, коли писати не хочеться. Зовсім, тобто, не хочеться. Найчастіше в мене немає серйозних причин, щоб виправдати таку поведінку, тому вольовим рішенням я щоразу переступаю через усі свої «не хочу — не буду» й створюю належні мені два дописи на день. Часом таке своєрідне «зґвалтування» моїх особистих станів призводить до не надто якісного тексту й чергового прохідного рецепта, якого могло б і не бути, і — запевняю вас! — у цьому світі абсолютно нічого не змінилося б, принаймні на гірше. А іноді буває зовсім навпаки — видаєш шедевр, навколо якого потім цілий день ходиш колами й задоволено цокаєш язиком. У чому тут секрет і чому буває і так, і сяк, мені невідомо. Утім, світ, мабуть, був би нецікавим без безлічі цих маленьких загадок. Ви зі мною згодні?

Сьогодні саме такий день. Я сиджу й уважно вдивляюся в стелю. Наче ще трохи — і на ній з’явиться величезний напис жирними сяйливими літерами: «СЬОГОДНІ МОЖЕШ ВІДПОЧИТИ — НІЧОГО ТАКОГО ЖАХЛИВОГО З УСІМА ЦИМИ СПРАВАМИ НЕ СТАНЕТЬСЯ», а нижче дрібнішими літерами приписка: «і взагалі…».

Звісно, нічого подібного не відбувається, і замість дивовижного найвищого дозволу зі стелі на одноденну відпустку (хоча б одноденну!) я змушую себе вирушити в традиційний у таких випадках і спочатку завжди нудний обхід уже надокучилих книжок, кулінарних сайтів і блогів у пошуках Ідеї. На жаль, ця сама Ідея з великої літери ніколи не трапляється в готовому вигляді й тим паче на блюдечку з блакитною облямівкою. У найкращому разі вдається вхопити самий кінчик її хвоста (так-так-так, саме кінчик), і це вже ве-елика удача.

Ось як, наприклад, сьогодні — коли після кількох днів absofuckinglutly здорового харчування раптом захотілося приготувати щось добре просмажене, майже до темно-коричневого кольору, соковите, без жодної оглядки на вміст у ньому жирів, білків і вуглеводів. І тут, наче на замовлення, мені на очі потрапляє рецепт оладок із цукіні та креветок добре знайомої мені кулінарної блогерки Елеонори Болдвін, яка — на хвилиночку! — є онукою Вітторіо де Сіка (я вже колись розповідав вам про це в одному зворушливому дописі про неї, великого маестро та карпачо)… Як тут не скористатися такою вдалою нагодою!

Ну що, ви готові зовсім трохи «зіпсувати» своє здоров’я, отримавши натомість чудову на смак страву? Тоді вперед, ідіть за мною, і я приведу вас до гастрономічного раю від синьйори Болдвін, яка, попри своє американське прізвище (дісталося від чоловіка), є чистокровною італійкою родом із найкрасивішого міста у світі — Рима!

Ця популярна римська закуска, яку місцеві жителі називають узагальненим терміном «Frittura Mista» й додають до цього поняття ще багато чого іншого, готується лише двадцять хвилин. Її часто подають із моцарелою та обсмаженим в олії цвітом цукіні.

Інгредієнти:

• 200 грамів тигрових або будь-яких інших креветок (відварити кілька хвилин у підсоленій воді й почистити)
• 2 великі цукіні або кабачки (почистити, натерти на середній тертці)
• 4 курячі яйця
• 1 зубчик часнику (розрізати навпіл)
• 1 столова ложка звичайного борошна
• 1 столова ложка кукурудзяного крохмалю
• Половина склянки подрібненого листя петрушки
• Третина склянки подрібненого листя базиліку
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Приготування:

1. У сковороді середнього розміру на оливковій олії обсмажуємо часник протягом 2–3 хвилин, доки він не почне пахнути.
2. В іншій сковороді обсмажуємо креветки в олії 2–3 хвилини й перекладаємо на паперові рушники. Потім грубо рубаємо ножем на обробній дошці.
3. У мисці змішуємо одне яйце, борошно та крохмаль. Потім по одному вбиваємо решту яєць і додаємо до суміші креветки. Добре перемішуємо із цукіні та зеленню. Ставимо в морозильну камеру на 20 хвилин.
4. У великому й глибокому сотейнику розігріваємо пів склянки оливкової олії. Потім формуємо із суміші цукіні та креветок оладки й обсмажуємо їх у сотейнику по 3–4 хвилини з кожного боку, щоб вони добре підрум’янилися. Перекладаємо на паперові рушники, щоб прибрати надлишок олії після смаження. Фриттура готова, її можна подавати до столу.