Розповіді про каву. Частина II

Перетворення кави на популярний і модний напій відбулося в Мецці після появи перших кавових домів. Відомі як «кавех» або «канес», такі кавові доми спочатку були місцями зустрічей вірян, але з часом перетворилися на заклади, де багато хто збирався, щоб поділитися новинами, послухати цікаві історії, поспівати пісень. Із поширенням кави як популярного напою невдовзі вона стає предметом гарячих суперечок серед побожних мусульман.

Річ у тім, що арабське слово «кахвах», яке позначає каву, також є однією з назв вина. Під час очищення червоної м’якоті кавових ягід її цілком могли використовувати для приготування браги й виробництва міцного алкоголю. У зв’язку з цим фанатично налаштовані мусульмани почали виступати проти кави як п’янкого напою, але менш радикальні віряни заперечували це, вважаючи каву лише ефективним стимулятором. Дискусії навколо кави розпочалися після того, як два недобросовісні перські брати-цілителі Хакімані оголосили каву шкідливою для здоров’я жителів Мекки. Насправді братам не подобалося, що багато меланхолійних пацієнтів, призвичаївшись до кави, перестали звертатися по допомогу до Хакімані, позбавляючи їх колишніх прибутків. 1511 року ця суперечка дійшла до Мекки. Мамлюцький емір, намісник султана в Єгипті Сайф ад-Дін Хайр-бей, побачив, що деякі мусульмани п’ють каву просто в мечеті перед нічними молитовними чуваннями. У гніві він вигнав їх із мечеті й зажадав, щоб усі кавові доми негайно закрили. Муфтій Мекки виступив на захист цього напою. Зрештою в конфлікт втрутився сам султан, який оголосив емирові догану за заборону кави без відома Його Величності. 1512 року, спіймавшись на крадіжці, Хайр-бей був страчений. Після цього дискусію про каву припинили.

Роль арабських кавових домів як місць, де чиниться беззаконня й процвітає фривольність, була дещо перебільшена фанатично налаштованими мусульманами. Насправді такі доми стали прообразом європейських кав’ярень, а аналогічні заклади, відкриті свого часу в тому ж Лондоні, невдовзі перетворилися на популярні місцеві клуби. Тут зустрічалися інтелектуали, обмінювалися відомостями про останні події в політиці й економіці, розв’язували ділові питання.

З Аравійського півострова кава вирушила на Схід. 1505 року мусульманські торговці познайомили з кавовими зернами жителів острова Цейлон (сучасна Шрі-Ланка). У сімнадцятому столітті кава також з’явилася в південно-західній частині Індії завдяки відомому суфію Бабі Будану, який у цей час здійснював паломництво до Мекки.

1517 року, після підкорення Єгипту Селімом I, кава досягла Константинополя, а 1530 року назавжди оселилася в Дамаску. Перші кавові доми з’явилися в Константинополі 1554 року. Їхня поява в місті спочатку викликала обурення й заворушення серед вірян, але кавові доми пережили своїх критиків і певною мірою завдяки цьому стали прихистком для радикально налаштованих політиків та інакодумців.

Всюдисущі венеційські купці завезли каву до Європи 1615 року, лише через п’ять років після чаю, який з’явився тут 1610 року. Появу кави європейці сприйняли неоднозначно. Місцеві клерикали, як і деякі мулли в Мецці, оголосили каву напоєм диявола. На щастя, Папі Клименту VIII, який очолював католицьку церкву в ті часи, подобалася кава, і він не лише посміявся з помилок клерикалів, а й запропонував канонізувати її як істинно християнський напій. Перший кавовий дім відкрився у Венеції 1683 року. Знамените й найстаріше в Європі кафе «Флоріан» на П’яцца Сан-Марко, яке існує й донині, з’явилося ще 1720 року. У період із сімнадцятого до вісімнадцятого століття кавові доми поширилися всім європейським континентом. Нічого подібного тут раніше не існувало. Новизна цих закладів, де можна було в добрій компанії випити порівняно недорогий і стимулювальний напій, дала їм змогу успішно існувати понад 400 років…

(далі буде)