Коротка історія вина для чайників. Частина IV

Ах, розумом я б прославитися радий!

Як прагну за гріх не потрапити в ад!

Та сила твоя, мій боже, виноград,

Прекрасніша й солодша за будь-які нагороди!

                                                 Омар Хаям

Наступними після греків відомими виробниками вина були римляни, чиї міста, об’єднані в одну територію, технічно національною державою не були. Стародавній Рим, по суті, був однією з колоній Греції, яка стала настільки сильною в економічному й військовому відношенні, що на початку I тисячоліття до нашої ери римляни здобули незалежність від свого поневолювача, а невдовзі й захопили більшу частину цієї колись великої держави.

Рим, слідом за Грецією, подарував людству не лише одну з найрозвиненіших демократій за весь час існування стародавнього світу, а й зробив реальний науковий внесок у розвиток виноробства. Плодами цих наукових досягнень римлян користуються винороби всього світу й донині. Давньоримські виробники вина першими створили й систематизували повну класифікацію всіх сортів винограду, які вирощували в ті давні часи, а також активно займалися селекцією й популяризацією нових видів. Крім того, до їхніх заслуг належить винайдення дерев’яних бочок для тривалого зберігання й витримки вин різної міцності. Римляни також навчилися створювати нові винні аромати й смаки завдяки використанню бочок, виготовлених із різних порід дерева. Ми повернемося до детальнішого опису процесу витримки вина в дерев’яних бочках, коли говоритимемо про французьку частину нашої винної історії, оскільки саме французи довели цю технологію до досконалості, але початок такому способу зберігання вина поклали саме в Стародавньому Римі. Римляни також стали першими, хто наливав вино у скляні пляшки. Вік найстарішої пляшки римського вина, знайденої під час археологічних розкопок, датується 325 роком до н. е. Приблизно тоді ж римляни почали запечатувати пляшки з вином корками. Більшу частину хвороб винограду й вина докладно описали передусім римляни.

Спочатку стародавні римляни не надавали великого значення споживанню вина. Їхніми улюбленими напоями були пиво й мед, а вином вони переважно торгували з галлами — варварськими племенами, що перебували по той бік Альп. Але коли 146 року до н. е., після облоги Карфагена, Марк Порцій Катон Старший написав відому книгу «Про землеробство» (лат. — De Agi Cultura), ця ситуація змінилася й було покладено початок новій ері виноробства. Відтоді пиво й мед для римлян стали напоями їхнього історичного минулого, а вино — напоєм майбутнього.

Приблизно через сто років було визначено й найбільш придатні для виноробства області Римської імперії — найкращі міцні й добре витримані вина виробляли у Фалерно та Кекубі. Їхня вартість у чотири рази перевищувала вартість звичайного вина. Мінімальний строк витримки того самого солодкого фалернського, приміром, міг сягати п’ятнадцяти років! Однак за часів Нерона виробництво вина в цих регіонах занепало, оскільки норовливий імператор вважав фалернське й кекубське «поганими» винами через те — увага! — що швидко від них п’янів.

Стародавні римляни, так само як і греки, віддавали перевагу вину під час великих вечірок, де було заведено вести філософські дискусії й читати вірші. Принципова різниця між греками й римлянами в таких випадках полягала в тому, що в останніх подібні зібрання закінчувалися нестримним пияцтвом і оргіями, куди однаковою мірою запрошували танцівниць, вони ж гетери, а також солодкоголосих юнаків із млосними очима й золотими кучерями. )))

Спеціально обраний присутніми на таких збіговиськах ведучий ухвалював важливі рішення: яке вино або вина питимуть гості; у яких пропорціях це вино або вина розбавлятимуть водою. Він також виголошував тости під час бенкету.

Римляни, які влаштовували такі бенкети, були переважно багатими й знатними людьми. Утім, вино перепадало й бідним верствам населення — плебсу. Під час театральних вистав і спортивних змагань бідняків безкоштовно частували напоєм, який називався «муслум» і складався з дешевого вина, змішаного з медом. Таке частування часто оплачували ті багаті римляни, які висували свою кандидатуру на виборах до сенату й потребували електоральної підтримки. Усе ж краще, ніж гречка… чи ні? )))

Крім задоволення, яке приносило вино, воно також відігравало важливу роль у релігійних ритуалах. Вино обов’язково містилося в спеціальних заглибленнях на могилах римлян, щоб небіжчики могли розділити його з живими.

Ніхто сьогодні не може напевно сказати, яким був смак римського вина, але завдяки сучасним грекам ми можемо спробувати вино, вироблене із сортів винограду, виведених ще стародавніми римлянами й таких, що благополучно дожили до наших часів.

Ще однією істотною заслугою римлян у всесвітній історії виноробства слід вважати ту обставину, що яку б нову провінцію вони не завойовували, римляни обов’язково й насамперед розвивали там виноробство. Саме завдяки цьому ми сьогодні маємо змогу пити чудові французькі, італійські, іспанські, португальські та грецькі вина.

Обсяги вина, виробленого римлянами, включно з провінціями, були настільки значними, що 92 року нашої ери імператор Доміціан своїм указом наказав викорчувати половину виноградників за межами Рима.

Виробництво вина досі є найважливішою галуззю сільського господарства Італії. І, до речі, не найгіршого у світі вина! Старовинне італійське прислів’я каже: «Одна бочка вина може здивувати вас більше, ніж церква, повна воскреслих святих».

Коли 476 року після Р. Х. Римська імперія впала, Західна Європа занурилася в темні часи Середньовіччя, і виноробство збереглося лише завдяки зусиллям римо-католицької церкви.

(Далі буде)