Брускетта зі смаженим гарбузом, гранатом, м’ятою та козячою бринзою

Брускетта, мабуть, — усе що завгодно, тільки в жодному разі не бутерброд із топінгом з овочів, м’яса чи риби! Це спало мені на думку пізнього жовтневого ранку в другій половині дев’яностих, коли після відвідування київського книжкового ринку «Петрівка» я зайшов перекусити до фастфудового закладу сумнівного санітарного стану під назвою «Бистро» (мабуть, навіяною французькими bistro?). Він прихистився в невеликому торговельному центрі, розташованому неподалік від ринку. Як страву дня в «Бистро» подавали «лососеву брускетту» (саме так і було написано різнокольоровою крейдою на дошці з меню). Бувши голодним і тому легко піддавшись спокусливій пропозиції, я на свою голову таки замовив цю так звану брускетту. Тут-таки, не відходячи від каси, мені видали на щербатій тарілці з написом «Приїжджайте до нас у Карпати!» дещо підсохлий трикутник цільнозернового (не обсмаженого!) тосту. Чийсь кулінарний геній недбало кинув на нього обвітрений і добряче потемнілий шматочок маринованого лосося, такий маленький, що він практично загубився серед пучка зів’ялого листя руколи, яку на той час наші місцеві гурмани лише починали освоювати…

Річ у тім, що сама етимологія італійського слова bruschetta, що я вже не раз і не двічі підкреслював, передбачає, що хліб для цієї найпростішої у світі й запаморочливо смачної страви має бути попередньо підсмажений на сковороді, а ще краще — приготований на грилі. В останньому випадку італійці доволі часто виконують цю операцію на нехитрому пристрої під назвою «брустоліна», який чимось дуже нагадує наш розсікач полум’я (власне, розсікачем полум’я брустоліна, по суті, і є), але, на відміну від останнього, одночасно виконує дві функції: унеможливлює потрапляння прямого вогню на посуд там, де це потрібно, і за бажання слугує тостером.

До сказаного варто було б додати, що італійці взагалі вважаються чемпіонами в усьому, що стосується різних варіантів використання черствого хліба, а хліб для брускетти (принаймні в не такому вже й далекому минулому) використовували переважно саме в такому стані. Залишалося лише додати до нього під час обсмажування кілька ложок оливкової олії, а потім натерти часником, і — о, диво! — він отримував цілком нове життя.

Сьогодні брускетту можна зустріти по всій Італії. Але в центральній частині країни вона особливо популярна в Тоскані та Умбрії, де виробляють велику кількість оливкової олії. Щоправда, тосканці називають свою брускетту «феттунта», але від типової брускетти вона абсолютно нічим не відрізняється. У період, коли в згаданих регіонах фермери починають звозити зібрані ними оливки до «франтойо» (преса для отримання оливкової олії), меню будь-якого місцевого ресторанчика рясніє різними варіантами брускетти.

Ось іще один рецепт брускетти для всіх, хто цікавиться італійською кухнею або просто любить смачно поїсти.

(розраховано на дві порції або чотири брускетти)

Інгредієнти:

• 600 грамів м’якоті гарбуза (нарізати невеликими скибочками завтовшки близько 7–8 мм)
• 2 очищені зубки часнику
• Третина склянки зерен граната
• 12 листочків м’яти (порвати руками на шматочки)
• 4 листочки сушеної шавлії
• 200 грамів козячої бринзи (покришити або нарізати маленькими кубиками)
• 60 грамів вершкового масла
• Чверть склянки мигдалю (бланшувати, очистити від шкірки й підрум’янити на сухій сковороді)
• 4 неповні столові ложки бальзамічного крему (солодкий уварений бальзамічний оцет), можна замінити звичайним червоним оцтом, змішаним із цукром у пропорції 1:2 й увареним учетверо
• 4 великі скибки селянського хліба або темного мультизернового
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Приготування:

1. У великій сковороді розтоплюємо на середньому вогні вершкове масло. Додаємо гарбуз і шавлію, обсмажуємо, іноді помішуючи, протягом 10–12 хвилин, доки шматочки гарбуза не підрум’яняться. Вимикаємо вогонь. Солимо й перчимо до смаку.
2. В іншій великій сковороді обсмажуємо хліб насухо з обох боків, щоб він добре підрум’янився. Натираємо часником.
3. Викладаємо гарбуз на всі чотири скибки хліба. Зверху посипаємо сиром, зернами граната, мигдалем і м’ятою. Наприкінці щедро збризкуємо бальзамічним кремом.