Гриби з часником, або коротко про іспанський тапас

Мабуть, цілком природно для національної кухні країни, де люблять посидіти в добрій компанії за склянкою доброго вина, мати чималу колекцію закусок — причому для кожного регіону свою. Особливо, коли йдеться про Іспанію, де слово «тапас» (ісп. — tapas), яким іспанці позначають велику й різноманітну культуру місцевих закусок (без тапасу жоден іспанець не уявляє собі ані довгих посиденьок у звичній бодезі, ані вечора в клубі із запальним канте чіко), стоїть четвертим після слів «честь», «любов» і «батьківщина»…

Згідно з однією з популярних легенд, у XIII столітті король Кастилії Альфонсо X під час хвороби їв невеликими порціями й запивав їжу вином. Після одужання він нібито розпорядився подавати напої разом із невеликими закусками. Документальних підтверджень цієї історії немає, тому її слід сприймати як одну з легенд про походження тапас.

Згідно з іншою легендою, значно пізніший монарший тезка короля Альфонсо XIII (дев’ятнадцяте століття), перебуваючи в одній популярній таверні в Кадісі, замовив вино. Оскільки у славному іспанському місті завжди було так само вітряно, як і в моєму рідному Миколаєві, чемний офіціант подав королю келих вина, накривши його скибочкою шинки, щоб у нього, не дай Боже, не потрапив пісок чи якесь інше сміття. Альфонсо так сподобалося це вино із шинкою, що він одразу замовив ще, а потім ще… і, як часто трапляється з королями, його нову звичку невдовзі підхопила іспанська знать, і вона стала новим трендом.

Є й іще одна версія походження тапасу, скромніша. У ній стверджується, що цей вид закусок зародився в сільських бодегах Севільї, де офіціанти, подаючи напої, були змушені накривати склянки блюдцем, щоб у них не потрапляли мухи. Найпідприємливіші господарі бодег додумалися класти на блюдця хамон, оливки, сир… невдовзі це увійшло в моду.

«Tapa» буквально перекладається з іспанської як «кришка», і ця обставина стала спільним аспектом для більшості історій про причини походження тапасу.

У сучасному житті всі історії про тапас давно втратили своє первісне значення, і нікому тепер не спаде на думку захищати свою склянку з вином від мух за допомогою блюдця із сиром. Утім, культура тапасу поширилася всім світом. В Італії, наприклад, вона перевтілилася в місцеву традицію подавати оливки або кростіні разом з аперитивом, у тому ж Таїланді — у звичай подавати тайське віскі з мініатюрними гострими закусками, у Британії — це ель і невеликі шматочки холодної свинини, ну, і так далі.

Що ж, тапас — це природна традиція, і якби її не було, то її варто було б винайти ще раз. Немає нічого приємнішого, ніж заповнювати паузи між довгими міцними напоями легкими, різноманітними й смачними делікатесами.

Тапас як спосіб споживання їжі настільки популярний сьогодні в Іспанії, що ви можете отримати його скрізь, починаючи з вулиці, де вам подадуть його на паличці, і закінчуючи дорогим рестораном із трьома зірками Мішлена. Тапас давно вже став невіддільною частиною іспанського побуту й дозвілля: його не лише постійно замовляють у барах і ресторанах під час робочих перерв або наприкінці дня, але й жодна вечірка, що відбувається в іспанців удома, не обходиться без численних закусок.

Що стосується нашого скромного рецепта тапасу, яких в Іспанії не злічити, то із цього приводу в мене є лише кілька зауважень.

Постарайтеся нарізати гриби так, щоб вони вийшли у вас одного розміру. Для цього тапасу можна використовувати як печериці, так і шиїтаке.

Щоб ваш грибний тапас не вийшов прісним, коли ви змішуватимете чебрець і часник, додайте до цієї суміші трохи добре подрібненого перцю чилі.

(для чотирьох порцій тапасу)

Інгредієнти:

• 400 грамів печериць, глив або шиїтаке (нарізати однаковими шматочками)
• 5 зубків часнику (почистити й тонко нарізати)
• 2 гілочки чебрецю (розібрати на листочки)
• 1 столова ложка подрібненого листя петрушки
• 1 кавова ложка подрібненого перцю чилі
• 3 столові ложки вишневого оцту
• 4 столові ложки якісної оливкової олії
• Сіль

Приготування:

1. У великому сотейнику на оливковій олії обсмажуємо гриби, доки вони добре не підрум’яняться. Під час смаження кілька разів їх перевертаємо, щоб вони набули рівномірного золотисто-коричневого кольору з усіх боків.
2. Потім додаємо часник, чебрець і перець чилі. Готуємо ще одну-дві хвилини.
3. Після цього вливаємо оцет і смажимо на малому вогні, доки він повністю не випарується. Солимо до смаку.
4. Подаємо негайно, посипавши петрушкою.