Грінки з сиром по-валлійськи, або «Чи був кролик?»

«О, яку незліченну кількість разів, довгими й холодними ночами, я мріяв про шматочок сиру… смаженого, звісно!»

З монологу Бена Ганна в «Острові скарбів» Р. Л. Стівенсона (1883 рік)

Якщо ви вирішили в неділю потішити свою родину й приготувати кролика, а тут іще вам в інтернеті трапився на очі рецепт із відтінком старовини й цілком автентичною назвою «валлійський кролик», не поспішайте кричати «ура!». Бо-о-о-о… у цьому самому рецепті ви не знайдете ані слова «кролик», ані навіть натяку на нього. Крім згадки в назві, звісно.

Річ у тім, що суто британська страва «Welsh rabbit» (що зрештою й означає «валлійський кролик» або «кролик по-валлійськи») справді народилася в Уельсі, одній із чотирьох країн Сполученого Королівства. Однак, як я вже сказав, її назва не має жодного стосунку до апетитного й улюбленого мною смаженого кролика, зате вона, безперечно, є одним із найвідоміших лінгвістичних causes célèbres (щось гучне й суперечливе) у світовій гастрономії. Навіть з урахуванням існування точнішого за змістом і щаднішого для уяви непосвячених варіанта цієї ж назви «Welsh rarebit», тобто «валлійський сир». Цю другу назву страви вчені мужі Британської імперії намагалися приліпити до останньої наприкінці вісімнадцятого століття, що насправді вилилося лише в незграбну й невдалу спробу відновити фонетичну (чи смислову?) справедливість. Перемогло, як і завжди буває в таких випадках, істинно народне, дрімуче й… звичне.

Тим часом у пабах і ресторанах Британії багато зголоднілих туристів і досі примудряються помилятися щодо цієї знаменитої страви. Утім, у жодного з кулінарних істориків немає ані найменшого сумніву щодо справжнього походження валлійського кролика.

Насправді валлійський кролик — це, як ви вже давно, мабуть, здогадалися з назви допису, звичайний смажений хліб, який традиційно подають із соусом із розплавленого сиру та різних додаткових інгредієнтів: елю, паприки, гострого перцю, вустерського соусу, білого вина тощо. Ось вам кілька варіантів «кролика» з книги Ганни Гласс «Мистецтво кулінарії» за 1747 рік:

у «шотландському кролику» тости добре обсмажують з обох боків і додають вершкове масло;

у «валлійському кролику» сир смажать окремо й кладуть на вже обсмажені до коричневого кольору тости;

в «англійському кролику» тости обсмажують і кладуть на тарілку перед вогнем, а потім поступово поливають склянкою вина, доки воно повністю не вбереться хлібом, і кладуть зверху тонко нарізаний сир;

а ось іще можете приготувати «англійського кролика» так: змочити хліб у вині й потримати його перед вогнем, потім покласти в тарілку, змащену вершковим маслом, зверху помістити сир і накрити все це ще однією тарілкою, переклавши отриману конструкцію на тліюче вугілля рівно на дві хвилини.

Як народилася така дивна назва звичайних тостів, залишається загадкою. За однією з версій вважається, що страва спочатку називалася «rearbit» — щось, що подають наприкінці трапези («rear» означає «задній», «останній», а «bit» — «шматочок»). Однак це лише припущення, яке не має жодних доказів.

Так само, попри впевненість фахівців, немає жодних свідчень, що саме валлійці придумали цю страву, хоча вони завжди були від неї без тями. В одному старовинному тексті чотирнадцятого століття навіть згадується легенда, згідно з якою валлійці, потрапивши до Раю, здіймали надто багато галасу, і Петро, щоб позбутися їх, вийшов за ворота й крикнув: «Caws pobi!» (смажений сир). Тут-таки всі колишні жителі Уельсу вибігли з Раю. ))

Ну а тим часом із проблемою двозначності в назві з притаманним цій нації прагматизмом чудово впоралися французи. Вони стали називати цю страву коротко й зрозуміло — «le Welsh», тобто «Уельс». І жодного кролика!

Інгредієнти:

• 200 грамів дрібно натертого витриманого сиру (чедер, гауда, грюєр тощо)
• 1 столова ложка вершкового масла
• Пів столової ложки вустерського соусу
• Пів столової ложки борошна
• Третина склянки пива Guinness або молока (у першому випадку смак насиченіший)
• 1 куряче яйце (злегка збити)
• Суміш перців (грубо подрібнити в ступці)
• Морська сіль
• 4 шматочки цільнозернового або житнього хліба

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
2. Ставимо на водяну баню маленький сотейник із сиром, вершковим маслом, вустерським соусом, борошном і дрібкою перцю.
3. Помішуючи виделкою, на слабкому вогні готуємо доти, доки сир повністю не розплавиться. Додаємо вибрану рідину — пиво Guinness або молоко — та яйце. Готуємо ще близько хвилини, продовжуючи помішувати. Вимикаємо вогонь.
4. Поки готується соус, обсмажуємо хліб з обох боків до коричневої скоринки.
5. Намазуємо хліб товстим шаром отриманого соусу, кладемо на деко й запікаємо в духовці 5–6 хвилин.
6. Одразу подаємо до столу.