Закуска з баклажанів, помідорів, зелені та моцарели

Ех, як іноді хочеться хоча б на тиждень відсунути вбік рутину щоденного життя й утекти до сільського будиночка десь, наприклад, у Тоскані! Валятися там у затінку на веранді в старенькому шезлонгу з вицвілою парусиною, викинувши з голови весь мотлох міського життя, і вбирати у свою спустошену свідомість безкраї місцеві краєвиди, що складаються лише з лагідного сонця, порослих густою зеленою травою пагорбів, оливкових гаїв і… тиші. Їсти свіжу, винятково ручної роботи пасту, щедро приправлену найпростішим томатним соусом і сиром, та запивати її літрами прохолодного домашнього вина. На жаль і ах, на превеликий жаль, подібні фантазії в переважній більшості випадків закінчуються одним і тим самим — огидним сигналом будильника.

Хоча з відсутністю описаних вище райдужних перспектив у своїй — принаймні найближчій — долі ми нічого вдіяти не можемо, однак у наших силах привнести у власне життя аромати Італії будь-якої миті, коли в нас з’явиться відповідний настрій.

Ось що пише про італійські кулінарні традиції відомий каліфорнійський шеф-кухар, блогер і тосканець за походженням Мікеле К’ярелло: «Італійська кухня не може не подобатися. Вона досить поживна, але ніколи не важка. Любов до неї завжди емоційна й неусвідомлена. Спробувавши італійську їжу хоча б раз, її просто неможливо забути».

І справді, напрочуд проста, часто із сільським корінням, повсякденна — а не приготована з якоїсь урочистої нагоди! — італійська їжа запам’ятовується настільки сильно, що згодом тобі постійно хочеться повторити цей дивовижний гастрономічний досвід, а ще пізніше — робити це дедалі частіше. Головне в цьому моєму останньому твердженні те, що насправді саме завдяки тій самій простоті приготування більшості італійських страв їх можна відтворювати в автентичному вигляді на своїй домашній кухні хоч щодня — аби вистачило часу й терпіння! Принаймні так, хоч і не буквально, а частково, сталося зі мною та Юлею…

Італійська їжа — це передусім свято готування й ароматів, а вже потім усе інше: кількість жирів, протеїну, вітамінів, мінералів тощо. Типовий італійський обід майже завжди починається з антипасто — так італійці називають свої закуски. Серед них ви побачите переважно овочі — баклажани, цукіні, помідори, солодкий і гострий перець, гриби, артишоки, всіляку зелень — та різні види в’яленого й копченого м’яса: прошуто, салямі, капіколу, сальсічу, брезаолу, панчету. Варіантів антипасто в Італії існує не одна тисяча — у буквальному сенсі цього слова! — і всі вони залежать від регіону, де їх готують, а також від пори року. Літо — найсприятливіший сезон для приготування італійських закусок.

Закуска з баклажанів, помідорів, зелені та моцарели — типовий приклад антипасто.

(на чотири-вісім порцій)

Інгредієнти:

• 2 великі баклажани загальною вагою близько 500 грамів (нарізати тонкими кружальцями завтовшки не більше 3–4 мм)
• 4 середні рожеві помідори загальною вагою близько 600 грамів (нарізати тонкими кружальцями завтовшки не більше 5 мм; бажано, щоб кружальця помідорів мали такий самий діаметр, як і кружальця баклажанів)
• 2 великі зубчики часнику (почистити й пропустити через часниковий прес)
• 1 столова ложка подрібненого листя чебрецю
• Невеликий пучок базиліку (відокремити листя)
• 200 грамів моцарели (нарізати тонкими пластинками)
• Пів склянки оливкової олії
• Морська сіль грубого помелу
• Чорний перець горошком (грубо потовкти у ступці безпосередньо перед використанням)

Приготування:

1. Додаємо до оливкової олії часник і чебрець. Відставляємо вбік.
2. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
3. Солимо кружальця баклажанів, викладаємо на паперові рушники й залишаємо приблизно на 15 хвилин.
4. Збризкуємо деко звичайною оливковою олією й викладаємо на нього 8 високих пірамідок із баклажанів і помідорів. Пірамідка складається із чотирьох шарів баклажана й трьох шарів помідора між ними. Кожен шар за допомогою пензлика змащуємо ароматизованою оливковою олією, перекладаємо двома-трьома листочками базиліку та пластинкою сиру — шматочок сиру також кладемо на верхівку пірамідки, — а потім солимо й перчимо.
5. Ставимо деко із закускою в духовку й готуємо, доки баклажани не стануть м’якими та злегка не підрум’яняться.
6. Викладаємо на сервірувальні тарілки й негайно подаємо до столу.