Зимовий салат з овочів і зелені в гострому соусі з крем-фрешу, хрону та часнику

Боже, уже двадцять четверте лютого – вважай, що зима закінчилася! Цього року вона була незвично холодною, майже без звичних для нашого півдня «пауз», що складаються з теплих сонячних днів, коли ти до кінця не впевнений, чи то весна вже починається, чи то осінь іще не закінчилася. Тому нинішня зима й здалася мені нестерпно розтягнутою – ми тут не звикли до такого. Три морозні місяці поспіль, що чергуються з ненависним (однаково: як мені, так і Юлі), сирим і сльотавим «нулем», – це, за місцевими мірками, занадто. Я весь ніби відсирів і вимерз зсередини, як і стіни нашого будинку, складеного з вапняку. Взагалі, будинки з вапняку – це завжди добре. У цих краях так будують ще з тих часів, коли давні греки засновували тут свої колонії. Усе тому, що цей камінь, якого в Україні завжди видобували чимало (у Криму, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях), має багато різних переваг. По-перше, він «дихає», на відміну від інших будівельних матеріалів. По-друге, що стосується тепла, то під сонцем він працює як батарейка, накопичуючи й віддаючи тепло. По-третє, у спекотну погоду в ньому прохолодно, а в холодну пору – тепло, завдяки його природній пористій структурі й, відповідно, низькій теплопровідності. Ну і, по-четверте (а це вже зовсім важливо!), у таких стінах немає жодної хімії, якою ви дихаєте протягом усього свого життя (загальновідомо, що хімічні реакції відбуваються в матеріалах, з яких будують сучасні будинки, понад п’ятдесят років). Усе моє дитинство минуло серед такого каменю. Наше маленьке провінційне містечко було суцільно одно- та двоповерховим (вище з вапняку будувати ризиковано) і складалося з такого ось каменю: житлові будинки, адміністративні будівлі, гаражі, сараї, паркани…

Як я вже сказав, цей камінь добрий і взимку, але тільки тоді, коли будинок опалюють цілодобово. В іншому разі в стіни через штукатурку почне проникати волога й накопичуватися в порах вапняку, де в процесі вона може замерзати. Через деякий час такий будинок із кам’яного перетвориться на кам’яно-крижаний. У ньому неминуче й завжди буде сиро та холодно. Саме це сталося з нашим будинком і з нами цієї зими через те, що ми запровадили суворий режим економії на опаленні й вмикали котел на 6–8 годин на добу. Ми підрахували: якщо повноцінно опалювати наш будинок, це може вилитися (навіть із субсидіями) у пристойну суму – близько двох тисяч гривень щомісяця! Думаю, це помітні витрати не лише для нашого сімейного бюджету.

Ви вже вибачте за такий похмурий вступ, але довго жити без сонця я не можу, тому й скиглю тут вам. Однак до чого я веду? За такої погоди за вікном і, що характерно, вдома хочеться з’їсти щось зігрівальне, поживне, насичене всілякими прянощами та ароматами. Водночас хотілося б, щоб у цій їжі було більше вуглеводів, вітамінів групи В, амінокислот, які допоможуть твоєму організму розігнати цю невідступну зимову тугу, чорт би її забрав! Тому й такий вибір страви для сьогоднішньої публікації. У цьому салаті з овочів і зелені в гострому соусі з крем-фрешу та часнику є все, що необхідно людині, яка пережила довгу зиму та чий організм потребує підтримки. І, щоб ви ані миті не сумнівалися, це дуже смачно – перевірено!

(щоб нагодувати нашим салатом чотирьох людей)

Інгредієнти для салату:

• 16 маленьких картоплин (ретельно промити, витерти насухо й розрізати навпіл)
• 2 середні морквини (почистити й розрізати на поздовжні половинки)
• 10 середніх зубчиків часнику (почистити від лушпиння)
• 200 грамів червоної квасолі (замочити на ніч – за день до приготування основної страви)
• 1 невелика головка пекінської капусти (розібрати на листя, вирізати щільну та грубу частину, нарізати видовженими смужками)
• Пучок свіжої редиски (почистити й нарізати невеликими часточками)
• 2 середні помідори (нарізати невеликими часточками)
• 8–10 стрілок зеленої цибулі (нарізати крупно)
• Половина пучка черемші
• 1 пучок петрушки (розібрати на листочки)
• Половина стручка свіжого перцю чилі (видалити насіння, нарізати кільцями)
• 4–5 в’ялених помідорів (нарізати тонкими смужками)
• Рафінована рослинна олія
• Морська сіль грубого помелу

Інгредієнти для соусу:

• 200 мл крем-фрешу (можна замінити жирною сметаною)
• 2 столові ложки вершкового хрону
• 30 мл білого винного оцту
• 15 мл бальзамічного оцту
• 1 великий зубчик часнику (почистити й пропустити через прес)
• 1 чайна ложка цукру
• Сіль

Приготування:

1. У каструлі з підсоленою водою відварюємо квасолю близько півтори години – залежно від розміру та якості квасолі.
2. Нагріваємо духовку до 220 градусів і кладемо на деко, попередньо застелене фольгою, наші половинки картоплі (внутрішньою частиною догори). Солимо й скроплюємо рослинною олією. Моркву та часник також скроплюємо олією й загортаємо в окремі шматки фольги. Кладемо на те саме деко, залишивши злегка відкритими. Запікаємо овочі 35–40 хвилин. За десять хвилин до завершення повністю відкриваємо часник і моркву, щоб підрум’янилися. Готову моркву нарізаємо шматочками середнього розміру, часник і картоплю залишаємо цілими.
3. Тим часом готуємо соус. Для цього ретельно перемішуємо в невеликій мисці всі зазначені в рецепті інгредієнти для соусу. Накриваємо плівкою й чекаємо, поки будуть готові овочі.
4. У сковороді на рослинній олії швидко (2–3 хвилини) обсмажуємо зелену цибулю та черемшу. Викладаємо на тарілку.
5. У тій самій сковороді обсмажуємо пекінську капусту близько 2 хвилин.
6. Перекладаємо всі овочі (печені та свіжі) у салатницю, додаємо квасолю, зелень, зелену цибулю й черемшу, в’ялені помідори та наш соус. Добре перемішуємо. Солимо до смаку.
7. Подаємо кімнатної температури.