Картопляний салат із зеленою квасолею та сиром

Картопляний салат заведено вважати німецьким винаходом, і народ, який його придумав, звик називати згадану страву приблизно так само, як і ми, — Kartoffelsalat («картопляний салат»). Власне, у цьому збігу немає нічого особливо дивного чи несподіваного, адже етимологія слова «картопля» безпосередньо пов’язана з німецьким Kartoffel і має цілком ідентичне смислове наповнення. Останнє ж походить, своєю чергою, від італійського «тартуфо» (італ. — tartufo) або «тартуфоло», що перекладається буквально як «трюфель». Походження ж слова «салат» і в німецькій, і в українській має те саме джерело — латинську мову. Про це я вже колись писав, і немає сенсу повторюватися…

Класичний німецький картопляний салат, що став прообразом нашого, готується, звісно, з картоплі як основного інгредієнта, ріпчастої та зеленої цибулі, оцту, солі, перцю, рослинної олії (найчастіше соняшникової), гірчиці й бульйону (овочевого або яловичого). Найчастіше подібний рецепт можна зустріти в південній частині Німеччини. У північних німців картопляний салат обов’язково містить майонез. До речі, саме в останньому варіанті його традиційно готують у північноамериканській кухні.

Вам буде дивно це почути, але всього якихось двісті років тому німецькі бюргери принципово відкинули б саму ідею обговорення картоплі як їстівного інгредієнта, а якби ви сказали їм, що картопляний салат стане національним символом їхнього фатерланду, то ще й посміялися б із вас. Адже в ті часи картоплю, яка здійснила подорож із Південної Америки до Іспанії, а звідти вже до Німеччини, вважали їжею жебраків і волоцюг, ув’язнених, а також… свійської худоби. Не лише німець, а й будь-який інший європеєць, який себе поважав, не міг і подумати про появу цієї бульби на своєму обідньому столі. Її називали не інакше як «фруктами диявола» й вважали, що вона породжує гріховні думки.

Фрідріх Великий видавав у Пруссії укази про вирощування картоплі; один із відомих циркулярів датований 24 березня 1756 року, тобто серединою XVIII століття. Усе подальше, пов’язане з народженням картопляного салату, було справою техніки й часу…

Нам же з вами залишилося лише визначитися, на якому саме варіанті картопляного салату ми зосередимо увагу. Якщо ви не заперечуватимете, то я зупинив би ваш вибір на одному з південнонімецьких рецептів, у яких немає майонезу. Усе-таки за вікном літо, як-не-як… Із цієї ж останньої причини ми додали до картопляного салату стручкову квасолю. Добре, що великого відступу від автентичного рецепта я в цьому не вбачаю.

(на шість порцій)

Інгредієнти:

• 1 кг невеликих бульб картоплі (добре промити й нарізати кружальцями завтовшки близько 1–1,5 см)
• 600 грамів стручкової квасолі (почистити)
• 200 грамів червоної цибулі (почистити й нарізати дуже тонкими півкільцями)
• Маленький пучок кропу (видалити грубі стебла, а решту дрібно посікти)
• 350 грамів м’якого нейтрального сиру (рикота або крем-сир)
• 20 мл білого винного оцту
• 60 мл рослинної олії
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. У великій каструлі з киплячою підсоленою водою відварюємо картоплю, доки вона не стане м’якою. За п’ять хвилин до завершення готування додаємо сюди ж зелену квасолю. Готову картоплю з квасолею відкидаємо на друшляк і, коли вода стече, перекладаємо у велику миску (100 мл овочевого бульйону, отриманого від варіння картоплі та квасолі, відкладаємо). Приправляємо олією, оцтом і вливаємо відкладений бульйон. Даємо трохи охолонути й додаємо до салату сир, цибулю та кріп. Солимо й перчимо до смаку. Добре перемішуємо.
2. Подаємо до столу теплим.