Кукурудза із сиром, кінзою, гострим перцем і йогуртом по-мексиканськи
ДО ОБРАНОГО
У Південно-Західній і більшій частині Латинської Америки кукурудзу називають «маїс» і, можливо, саме під цією назвою вона була відома корінному населенню доколумбової Америки ще близько п’яти тисяч років до нашої ери. Приблизно стільки ж часу маїс був основним продуктом харчування на американському континенті. Пращури нинішніх індіанців називали маїс однією з «трьох сестер» (разом із гарбузом і так званою виткою квасолею), які годували їх із покоління в покоління. Сьогодні ж важко уявити кулінарний світ планети без цього одного з найважливіших компонентів харчування людини.
У сучасній кулінарії використовують переважно три типи кукурудзи:
Солодка кукурудза, названа так через високий вміст цукру й малу частку крохмалю у своєму складі. Її майже завжди їдять свіжою — як у качанах, так і у вигляді зрізаних зерен. Також її досить часто консервують або заморожують.
Польова кукурудза, зерно якої буває жовтого або білого кольору. У білій кукурудзі більше крохмалю, і вона чудово підходить для приготування тіста. Польову кукурудзу повсюдно використовують також як корм для свійських тварин, для виробництва перероблених продуктів, різних видів пластику та палива.
Синя або червона кукурудза, відома також як індіанська кукурудза, культивується лише в Центральній і Південній Америці. Вона має тверді зерна й використовується як у харчовій промисловості, так і як корм для худоби. Ця кукурудза вибухає під час нагрівання, тому з неї виробляють попкорн.
Крім названих, існують й інші види кукурудзи — наприклад, «борошниста кукурудза», з якої роблять борошно для різної випічки…
У мексиканській кухні здебільшого використовують польову кукурудзу, яка перед споживанням обов’язково проходить процес нікстамалізації, секретом якого володіли ще ацтеки. Спочатку зерна маїсу зрізають із качанів і висушують на сонці. Потім їх варять у киплячій воді, що містить гашене вапно. Після цього зерна залишають вимочуватися в цій самій воді від 1 до 24 годин поспіль. Тривалість вимочування залежить від подальшого призначення маїсу.
На цьому етапі маїс називається «ніктамаль». Із меленого ніктамалю готують «масу» — кукурудзяне тісто, яке потім використовують для випікання тортильї, тамале та інших споконвічно мексиканських хлібних виробів.
Кукурудза в її найпростішому свіжому вигляді — квінтесенція літа. Принаймні так може сказати про неї корінний житель українського півдня. Варену кукурудзу тут традиційно називають «пшонкою» й люблять іноді готувати замість вечері. У нашій родині заведено готувати кукурудзу в сезон щонайменше два-три рази на тиждень, і це нікого не напружує.
На догоду тим, хто стежить за своїм здоров’ям, замість типового для мексиканців жирного айолі в таких стравах ми використали грецький йогурт. Гострувата фета разом із перцем чилі (в оригіналі — халапеньйо) та свіжою кінзою надають усій страві впізнаваного характерного аромату.
(розраховано на чотири порції)
Інгредієнти:
- 6 качанів вареної кукурудзи (зерна зрізати, вони нам тільки й знадобляться)
- 1 великий солодкий перець (видалити хвостик і насіннєву камеру, нарізати маленькими кубиками)
- 1 великий помідор (нарізати невеликими кубиками)
- Половина чайної ложки дрібно посіченого свіжого перцю чилі
- 2–3 великі зубчики часнику (ретельно розчавити)
- 1 середній пучок кінзи (розібрати на маленькі гілочки з листочками)
- Половина чайної ложки насіння коріандру (потовкти у ступці)
- 120 грамів фети (покришити)
- 150 мл грецького йогурту
- Оливкова олія
- Сіль
- Свіжомелений чорний перець
Приготування:
- У великому сотейнику нагріваємо 60 мл оливкової олії. На середньому вогні обсмажуємо в ній часник, гострий перець і коріандр близько 2 хвилин. Вимикаємо вогонь.
- У велику миску викладаємо зерна кукурудзи, шматочки солодкого перцю й помідора, гілочки кінзи, фету та йогурт. Заправляємо ароматизованою олією. Солимо й перчимо до смаку.
- Добре перемішуємо й одразу подаємо до столу.
КОМЕНТАРІ