Про яєчню із сиром брі, волоськими горіхами й білими трюфелями та ще раз про кохання

Іноді я наївно мрію про дві взаємовиключні, як мені здається, речі: перша передбачає, що якийсь щедрий і розумний (що дуже важливо!) інвестор наважиться вкласти гроші в наш гастрономічний проєкт — щось на кшталт «гурман мимоволі» — і дасть нам достатньо свободи, щоб безперешкодно й, головне, «без втручання» втілити його в життя; друга безпосередньо пов’язана з видавничою діяльністю — адже чудового за якістю кулінарного матеріалу, придатного для видання, у нас уже накопичилося щонайменше на два-три барвисті альбоми з цілком пристойними світлинами (за естетику фотографій нас уже не раз хвалили всі, хто їх бачив) і текстом, сповненим історичних відомостей та найцікавіших оповідей. Перша потребує потужного й енергійного руху в житті та серйозних організаційних зусиль, друга, навпаки, — спокою, посидючості й часу. Попри певну суперечність, закладену в самій суті цих двох бажань, мені однаково хочеться робити і те, й інше.

Мрії, мрії… Хто ж із нинішніх українських олігархів, більшість із яких я свого часу знав особисто, або «навколоолігархів» захоче фінансувати чиїсь хоч і прекрасні гастрономічні примхи з туманним комерційним результатом? Який видавець при здоровому глузді наважиться на свій страх і ризик опублікувати цей божевільний вінегрет із суміші середземноморської та південноукраїнської кухні — нехай навіть неймовірно смачний вінегрет?

На своє виправдання (чому, власне, лише моє — і на Юлине виправдання!) хочу сказати вам, що дуже стараюся писати добре й цікаво, а Юлі вистачає сміливості все це втілювати в життя — хоча вона ніколи раніше із цим не стикалася, і мені самому часом здається, що матеріалізувати на кухні написане мною просто фізично неможливо. Юля — кухар від Бога, хоча, коли ми з нею вперше зустрілися — було це цілих дванадцять років тому, — нічого складнішого за яєчню-глазуню вона готувати не вміла. Оце вже хто справді талановитий!

Як це працює, я вам сказати не можу (бо й сам не маю ані найменшого уявлення), але під час моїх нескінченних пошуків нових гастрономічних ідей та незвичайних рецептів по всьому світу (або екзотичних, якщо хочете) перед моїм внутрішнім зором постійно маячить написаний велетенськими неоновими літерами слоган «Зваблення» — щось на кшталт моєї дороговказної зорі або, точніше, вказівника. Це водночас і особливим чином налаштоване чуття, яке вмикається щоразу, коли я знаходжу щось варте моєї уваги, а отже, гідне майбутньої публікації в нашому блозі. Чому зваблення, запитаєте ви. Що ж, відповідь на це запитання досить проста. Вона зберігається в серці нашого блогу, у всьому сенсі його існування: «їжа — це кохання», а отже, секс, а отже, незмінний супутник цих двох — зваблення.

До сьогодні це чуття мене не підводило. Утім, чому це я так нахабно привласнюю собі те, що, за ідеєю, має керувати всіма думками й учинками кожного, хто по-справжньому закоханий у приготування їжі? Лише по-справжньому!.. Думаю, що кожен справжній патріот своєї кухні (серед вас їх має бути чимало, інакше наш блог був би вам нудним) має подібне чуття, тільки, вочевидь, воно називається якось інакше. Правда ж?

У їжі взагалі багато чуттєвого: те, як ми сприймаємо їжу, як ми їмо та якими ритуалами й церемоніями оточуємо весь цей процес, починаючи від самого приготування й до кінцевого пункту призначення — столу та людей, які за ним зібралися або, правильніше сказати, згуртувалися. Тому той, чиїм покликанням або улюбленою справою стало приготування їжі, завжди має про це пам’ятати.

Ну а тепер про головне — про те, заради чого я все це написав.

(на чотири порції яєчні)

Інгредієнти:

• 6 великих курячих яєць
• 100 грамів волоських горіхів (розтерти в ступі або якомога дрібніше подрібнити в блендері)
• 150 грамів сиру брі
• 1 маленький білий трюфель (якщо вам не вдасться знайти свіжий трюфель — нехай навіть китайський! — можна скористатися трюфельною пастою, адже вона трапляється в магазинах значно частіше)
• 1 столова ложка вершкового масла
• 1 столова ложка домашніх вершків
• Морська сіль і білий перець (до смаку)

Приготування:

1. У невеликій мисці збиваємо яйця з вершками, сіллю та свіжозмеленим білим перцем.
2. Нарізаємо сир брі тонкими паличками й добре подрібнюємо волоські горіхи (залиште трохи горіхів для подачі).
3. Розтоплюємо вершкове масло в сковороді з товстим дном і вливаємо сюди збиті яйця. Додаємо горіхи, а також кілька тонких пелюсток трюфеля або столову ложку трюфельної пасти. Швидко перемішуємо.
4. Знімаємо сковороду з вогню й, помішуючи, поступово додаємо сир до утворення ніжної кремової маси.
5. Подаємо яєчню теплою, прикрасивши пелюстками трюфеля, що залишилися, та горіхами.