Салат зі свіжих огірків по-танзанійськи, або «Качумбарі-я-матанго»

Розташована у Східній Африці на південь від екватора Танзанія складається з материкової частини та островів (Занзібар, Пемба, Мафія). На материку ця держава лежить між великими озерами Вікторія, Танганьїка та Ньяса, а також Індійським океаном. Її територія майже в півтора раза перевищує площу України. Більшою своєю частиною Танзанія розташована на плато. Водночас на півночі воно впирається в гірське пасмо Паре, на північному заході — у гори Усамбара і, нарешті, на півдні — в одну з найвеличніших в Африці гір Кіліманджаро, висота якої становить п’ять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять метрів.

Дві третини танзанійського острова Занзібар складаються з коралової основи й укриті чагарниками та порослими травою луками. У західній частині цього острова, а також на острові Пемба (крім вузького коралового поясу вздовж східного периметра) земля родюча, і ці місця густо заселені.

У країні існує чотири кліматичні зони: клімат узбережжя та прилеглих до нього територій можна віднести до тропічного; на центральному плато спекотно й сухо; у високогірних районах і поблизу озер клімат переважно вологий та холодний.

Упродовж своєї довгої та яскравої історії культура й традиції Танзанії, зокрема кулінарні, зазнавали впливу інших народів світу. Якщо спочатку до основної їжі корінного населення цієї країни належали овочі, фрукти, просо, сорго та риба, то починаючи з восьмисотих років першого тисячоліття тут проклали свої торговельні шляхи араби. Останні познайомили танзанійців із цитрусовими, бавовною, рисом, пшеницею та цукром. Тут з’явилися такі нові страви, як плов і бір’яні (гостра страва, що складається з м’яса, рису, безлічі спецій, яєць, йогурту та сухофруктів), хліб і локшина. Усе це помітно вплинуло на танзанійську кухню.

Португальський дослідник і мандрівник Васко да Гама з’явився у Східній Африці наприкінці XIV століття й відразу доволі агресивно захопив під свій контроль усе узбережжя та торговельні шляхи. Да Гама, або «афріті» (диявол), як називали його жителі, разом з екіпажем свого судна зупинився тут 1498 року, щоб поповнити запаси провізії та води дорогою до Індії, однак унаслідок цього араби змогли повернути собі контроль над цими землями лише через два століття. Незважаючи на таке тривале перебування португальців у Танзанії, вони мало вплинули на місцеву культуру харчування. Маніок та арахіс — ось, власне, два інгредієнти, що вплинули на танзанійську кухню завдяки інтервенції Васко да Гами.

У XVIII столітті за право контролювати Танганьїку (так у ті часи називали Танзанію) боролися британці та німці. Перші за період свого правління познайомили танзанійців із чаєм і вареними овочами, а також навчили їх вирощувати різні овочі та фрукти на продаж. Другі заклали на місцевій землі плантації кави й бавовни. Успіх німецьких плантаторів, однак, зійшов нанівець у період Першої світової війни, коли серед німецьких військових і цивільного населення спалахнула епідемія грипу, що забрала понад сто тисяч життів. 1961 року Танзанія стала незалежною.

Ну і наприкінці цього коротенького нарису про історію та кухню Танзанії ось вам рецепт типової танзанійської страви — гострого салату зі свіжих огірків, моркви, кінзи та перцю чилі качумбарі-я-матанго (суахілі — Kachumbari Ya Matango), що перекладається із суахілі дуже просто — «огірки в розсолі». У Танзанії цей салат традиційно готують дуже гострим, але ви можете коригувати його гостроту, пристосовуючи її до своїх смакових уподобань.

(на чотири невеликі порції)

Інгредієнти:

• 8–10 середніх огірків (видалити кінчики, зняти незначну частину шкірки в нижній частині овоча й нарізати тонкими пластинками)
• 1 середня морква (почистити й тонко нашаткувати, як для моркви по-корейськи)
• 150 грамів соковитої редиски сорту «Вісімнадцять днів» (видалити хвостики й нарізати тонкими пластинками)
• 1 маленький гострий перець чилі (видалити насіння, нарізати тонкими кільцями)
• 1 середній пучок коріандру (промити й розібрати на листочки)
• Свіжовичавлений сік половини великого лимона
• Цедра половини лимона
• Добра оливкова олія
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. Змішуємо в дерев’яній салатниці за допомогою дерев’яної ложки огірки, моркву, редиску, гострий перець і кінзу. Додаємо лимонну цедру, оливкову олію та сіль до смаку. Щедро скроплюємо лимонним соком і даємо качумбарі-я-матанго постояти за кімнатної температури 25–30 хвилин.
2. Після цього салат можна подавати до столу.