Салат із рожевих помідорів із теплою базиліковою заправкою

Жителі Стародавнього Вавилона використовували рослинну олію та оцет для заправляння зелені щонайменше дві тисячі років тому! Єгиптяни віддавали перевагу салату, заправленому оливковою олією, винним оцтом і привезеними з Азії спеціями. Кажуть, що знаменитий майонез уперше з’явився на столі французького дворянина понад двісті років тому.

Різноманітні овочеві та м’ясні салати здавна користувалися особливою прихильністю європейських монархів і посідали найпочесніші місця в меню королівської кухні. Такі страви нерідко дуже відрізнялися від того, що сучасні європейці й американці розуміють під словом «салат». У минулому придворні кухарі часто змішували в одній гігантській салатниці до сорока компонентів, зокрема такі екзотичні інгредієнти, як пелюстки рідкісних квітів. Марія, королева Шотландії, віддавала перевагу відвареному кореню селери, нарізаному кубиками й змішаному з листям салату, вершково-гірчичною заправкою, трюфелями, кервелем і скибочками зварених круто яєць.

Сучасний західний споживач масово почав використовувати більшість уже звичних для нас інгредієнтів, як-от оливкова олія, оцет або лимонний сік, мед, яйця, гірчиця та різні спеції, для створення нескінченного розмаїття салатних заправок зовсім недавно.

Утім, готові салатні заправки були практично недоступними до початку минулого століття. До того домашнім кухарям доводилося щоразу починати приготування такої заправки з нуля. Через відмінності в інгредієнтах, а почасти через брак умов для зберігання та цілорічних джерел постачання однакові рецепти салатних заправок, приготовані в різних регіонах Європи й Америки, часом значно різнилися. Тому поступово в багатьох західних ресторанах почала вкорінюватися добра традиція заготовляти заправки про запас і продавати їх покупцям упродовж цілого року. Так зародилася індустрія комерційного виробництва салатних заправок.

Багато основних світових брендів таких заправок, сьогодні доступних повсюдно, з’явилися на ринку ще у двадцятих роках двадцятого століття.

Наприклад, 1896 року Джо Марцетті відкрив ресторан у Колумбусі, штат Огайо, і почав подавати клієнтам різноманітні приправи, розроблені за старовинними сільськими рецептами Італії. Він пакував їх у щільно закриті контейнери, де вони могли зберігатися тривалий час, і з 1919 року продавав відвідувачам ресторану.

1912 року Річард Геллманн, власник гастроному в Нью-Йорку, почав продавати свій майонез зі знаменитою блакитною стрічкою в дерев’яних упаковках. Рік потому, у відповідь на дуже високий споживчий попит, Геллманн перейшов на скляні банки.

1925 року компанія «Kraft Cheese» увійшла в бізнес із виробництва салатних продуктів, придбавши кількох регіональних виробників майонезу та компанію «Milani», і стала одним із найбільших на той час виробників салатних заправок.

У нашому блозі дуже багато салатних заправок на будь-який смак, і сьогодні ми збираємося познайомити вас іще з однією — простою в приготуванні, але дуже ароматною!

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти для салату:

• 800 г заздалегідь злегка охолоджених стиглих рожевих помідорів (нарізати часточками)
• 40 мл бальзамічного оцту
• Морська сіль грубого помелу

Інгредієнти для теплої базилікової заправки:

• Дві третини склянки добре подрібненого листя базиліку
• 2 невеликі цибулини шалоту (почистити й ретельно подрібнити)
• 2 великі зубчики часнику (почистити й ретельно подрібнити)
• 2 невеликі філе маринованого анчоуса (грубо посікти)
• 40 мл свіжовичавленого лимонного соку
• 15 мл оливкової олії
• Чорний перець

Приготування:

1. У сковороді середнього розміру нагріваємо трохи оливкової олії та обсмажуємо на середньому вогні шалот, часник і анчоуси приблизно 3 хвилини, час від часу помішуючи. Наприкінці додаємо базилік і лимонний сік. Добре перемішуємо й накриваємо кришкою, щоб заправка залишалася теплою.
2. У великій салатниці змішуємо помідори та заправку. Солимо й перчимо до смаку. Перед подаванням скроплюємо бальзамічним оцтом.
3. Одразу, поки заправка ще тепла, подаємо до столу разом зі свіжим хлібом.