Стручкова квасоля в овочевому маринаді

Рецепт стручкової квасолі в маринаді перейшов до мене від моєї вірменської бабусі Євгени саме в тому вигляді, у якому вона готувала її протягом усього свого дорослого життя, а це приблизно 80 років — 8 рочків я залишив Євгені на її щасливе дитинство. Запитаєте, чому так мало? Господи, та її у 13 років уже віддали до дому мого діда Левона! І смішне тут навіть не те, у якому віці це з нею сталося — часи були такі, — смішне те, що цілий рік за дідом із бабою ходила дідова тітка Маня й стежила, щоб нічого, не дай Боже, не вийшло. Наречену брали на рік до сім’ї нареченого, щоб вона звикла до чужого життєвого укладу, а до неї могли придивитися. У цей час нареченому категорично заборонялося «чіпати» наречену. Утім, чи достатньо добре тітка Маня стежила за молодими, історія замовчує. А згадану вище квасолю Євгена готувала до самої своєї смерті, а до неї готувала її бабуся, а до тієї бабусі — бабусина бабуся і так далі, нікому не відомо в яку глибину століть. Під таким самим маринадом Євгена готувала портулак, ще одну божественну й найулюбленішу мною страву з-під її вправних рук, про яку ми з вами ще якось поговоримо.

Ну і було б неправильно не сказати бодай два слова про головного героя нашої історії. До поняття «стручкова квасоля» відносять будь-яку нелущену квасолю. Стручкова квасоля відома науковцям як «фазеолус вульгаріс», цю квасолю люди в Україні ще часто й помилково називають просто «спаржею». Із чим це пов’язано, мені сказати складно, але, думаю, відсотків сімдесят цих людей навряд чи бачили справжню спаржу на власні очі. Імовірно, стручкову квасолю почали вирощувати ще 7000 років тому індіанські племена, що жили в Мексиці, у районі Тіхуанської долини, і в Перу. Коли Христофор Колумб 1493 року повернувся зі своєї другої подорожі до Нового Світу, він привіз стручкову квасолю до Європи. Так квасоля потрапила до продуктового кошика середземноморської кухні.

Стручкова квасоля неймовірно поживна. До її складу входять такі необхідні людині вітаміни, як А, С, D, Е, К, рибофлавін, тіамін тощо. Крім того, вона багата на залізо, кальцій, цинк, фосфор і магній.

Ми із задоволенням їмо стручкову квасолю весь сезон, а це (рік на рік, щоправда, не припадає) добрих 5–6 місяців.

Наша, точніше бабусина, квасоля в маринаді — чудове доповнення до будь-якого, навіть найпредставницькішого столу. Вона ж — і просто прекрасний перекус зі свіжим хлібцем між основними прийомами їжі.

Інгредієнти:

• 1 кг стручкової квасолі, очищеної від плодоніжок і з’єднувальних ниток
• 3 великі рожеві помідори, очищені від шкірки й насіння, дрібно посічені
• 1 головка червоної цибулі, очищена від лушпиння й дрібно нарізана
• 4 великі зубчики часнику, очищені й дрібно посічені
• 1 чайна ложка дрібно нарізаного свіжого перцю чилі
• По 2 столові ложки дрібно посічених листочків кінзи, райгану (базиліку), петрушки та кропу
• Запашна рослинна олія (домашня, зі смаженого насіння)
• 2 столові ложки винного оцту
• 1 столова ложка цукру
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. У підсоленій воді в невеликій каструлі відварюємо квасолю протягом 15 хвилин, відкидаємо на друшляк, даємо стекти.
2. Тим часом перебиваємо помідори в блендері до однорідної маси. Викладаємо в миску. Додаємо цибулю, часник, перець, зелень, рослинну олію, винний оцет і цукор. Солимо до смаку й добре перемішуємо.
3. На великому блюді викладаємо щільними рядами нашу квасолю, а зверху — маринад. Якщо квасоля не вміщується на блюді в один шар, ділимо квасолю та маринад на 2 частини й викладаємо всю страву у два шари.
4. Подаємо до столу холодною.