Яєчня-бовтанка з пюре із солодкого перцю на смаженому хлібі

Колись відомий російський поет Андрій Вознесенський сказав: «Ми всі в цій країні — як острівці в океані…» Під країною він, звісно, мав на увазі давно зниклий Радянський Союз, а під острівцями — себе й деяких інших нечисленних поетів, які намагалися бути чесними перед своєю музою та читачем. За дуже віддаленою аналогією майже через 35 років після нього мені хочеться повторити: «У цій країні ми — немов острівці в океані…» Однак тепер ідеться про Україну, а під словом «ми» я маю на увазі кулінарних блогерів, які всім серцем віддані своїй справі й ніколи, за жодних обставин (зокрема фінансових), не йдуть на компроміси з наявною гастрономічною кон’юнктурою. Адже немає нічого прекраснішого за відчуття, коли закінчуєш іще один робочий день, знаючи, що прожив його недаремно, а у віртуальному світі з’явилася ще одна нова й не найгірша страва, або тобі вдалося відшукати ще один автентичний рецепт із національної кухні іншого народу, про який на твоїй батьківщині мало хто знає. ))

Ми знайомі ще не з такою великою кількістю людей, які пишуть про їжу, але й тих, із ким уже потоваришували (хоч і віртуально!), достатньо, щоб дійти висновку: не лише ми, починаючи цю довгу, майже нескінченну й надзвичайно захопливу подорож у світ кулінарії, сміливо зрівняли та поєднали для себе два поняття — «їжу» й «любов»!

Я почав цей допис зі слів про поета, і підштовхнув мене до цього один вірш — про самотність, творчість, любов, їжу та багато іншого. Його написав Девід Єцці, і я перекладу його вам зараз, як зможу…

«Про місце, де я пишу».

Мені подобається місце, де я пишу,

Мій маленький будиночок і письмовий стіл,

Стежка від дому, що веде до лісу,

І почата пляшка віскі Red Label…

Там, у Нью-Йорку, де я живу,

Ніхто не знає, що я поет,

І там я почуваюся

Наче непотрібний садовий гном,

Гіпсовий, різнокольоровий і незграбний,

Схожий на мою розпатлану психіку.

Тут, у місці, де я пишу,

Є ще такі, як я,

Вони слугують мені доказом,

Що таке місце справді існує,

Але іноді мені здається,

Що це лише гра слів, вигаданих мною…

Ні, не стіл і не віскі, прибульці з іншого світу,

Не всі ці адвокати й бізнесмени,

Не весь цей натовп,

Що продає та купує,

Наймає та звільняє,

Сміється й плаче

У місці, де я живу,

Робить реальним місце, де я пишу,

А прекрасна яєчня-бовтанка,

Яку я з’їм до десятої години ранку,

Бо мій кухар світлий обличчям,

А в синяві її очей губишся, немов у Маріанській западині…

Дивний, звісно, збіг (і цілком випадковий, до речі!), але наш сьогоднішній допис — про рецепт старої доброї яєчні-бовтанки з пюре із солодкого перцю на смаженому хлібі, про поетів і зовсім трохи про самотність. Ну, з першим усе зрозуміло — це наша щоденна робота, а ось що стосується поезії та самотності, то тут усе помітно складніше. На моє глибоке переконання, будь-яка творча людина (у певному, частково умовному сенсі) неминуче є поетом, адже творчість — це завжди порив, імпровізація, провидіння, ні з чим не зрівнянне задоволення, гармонія і… світло. Повною мірою це стосується й кулінарної творчості: ніколи не знаєш, де тебе «накриє» і як, але енергія того, що з тобою сталося, майже завжди перетворюється на створення нової страви. З доступних тобі видів щастя щастя творення, мабуть, найсильніше!

Але, власне, до чого все це? — запитаєте ви.

Як завжди, любий мій читачу, як завжди — до чогось нового й неодмінно смачного!

(на двох)

Інгредієнти:

• 3 великі курячі яйця (злегка збити)
• 3 невеликі червоні солодкі перці
• 1 велика головка цибулі (почистити й нарізати тонкими кільцями)
• 1 великий зубчик часнику (почистити й грубо посікти)
• 1 столова ложка подрібненого листя петрушки плюс іще трохи для подавання
• Половина чайної ложки свіжого подрібненого перцю чилі
• 1 столова ложка пасати
• Третина склянки незбираного молока
• 1 столова ложка масла
• Половина столової ложки меду
• 40 грамів тертого пармезану
• Половина чайної ложки зіри (обсмажити й розтерти у ступці)
• Рослинна олія
• Сіль
• Перець
• 4 скибочки пшеничного хліба

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів і запікаємо в ній перці. Даємо охолонути й знімаємо шкірку, насіння також видаляємо. Перекладаємо до блендера, збиваємо разом із ложкою пасати та зірою до стану ніжного пюре. Додаємо перець чилі. Солимо до смаку. Відставляємо вбік.
2. Нагріваємо у сковороді суміш вершкового масла й рослинної олії, а також мед. Обсмажуємо цибулю, доки вона не карамелізується. Додаємо часник і готуємо ще одну хвилину. Потім кладемо петрушку та вливаємо яйця, попередньо збиті з теплим молоком. Смажимо 5–6 хвилин. Готову яєчню грубо подрібнюємо дерев’яною ложкою. Накриваємо кришкою, щоб не охолола.
3. На сухій сковороді обсмажуємо скибочки хліба й викладаємо на робочу поверхню. На чотири скибочки хліба кладемо однакову кількість яєчні. Зверху викладаємо соус із солодкого та гострого перцю, посипаємо пармезаном і петрушкою.
4. Негайно подаємо до столу.