Італійське антипасто з маринованих солодких перців з м’ятою та насінням кунжуту

Мариновані солодкі перці нерідко можна зустріти на великій тарілці з асорті з різноманітних італійських антипасті, де вони легко губляться серед значних гірок зі всілякими сирами (проволоне, моцарелою, пармезаном, качокавало та іншими), всюдисущим прошуто, найтоншими скибочками панчети, кількома видами незмінної салямі, обов’язковими пеперончіні, духмяними анчоусами, грибами (включно зі зморшками та трюфелями), маринованими артишоками й оливками.

Загальновідомо, що антипасто вважається в італійців однією з перших страв у складі стандартного обіднього меню. Багато фахівців порівнюють антипасто з французьким hors d’oeuvre. Однак антипасто завжди подають у той момент, коли всі вже зібралися за столом, і ця дія, по суті, офіційно означає початок трапези. Антипасто також може асоціюватися зі стартером або закусками.

Традиції італійського столу вже давно славляться на весь світ. Хоча традиційна восьмичастинна трапеза в Італії тепер стала долею лише урочистих формальних прийомів та барвистих описів світських раутів, які влаштовують в особняках місцевих знаменитостей і аристократії та якими рясніють сторінки гламурних журналів і таблоїди з розряду жовтої преси. Я ніколи вам про це не розповідав, тому назву тут усі вісім етапів класичного подавання страв в італійському офіційному етикеті: аперитиво, антипасто, примо, секондо, конторно, інсалата, формаджі е фрутта, дольче кафе і діджестиво.

У цьому переліку практично немає нічого, що потребувало б перекладу або додаткових пояснень, окрім, мабуть, конторно та діджестиво. Під останнім часто мають на увазі склянку амаро — алкогольного напою, що являє собою виноградний бренді, настояний на різних травах, корінцях, спеціях та інших ароматичних добавках.

Амаро має присмак, що нагадує лікарський засіб. Власне, його основне призначення також має майже медичний характер — поліпшити роботу травної системи людини після рясного обіду. Страви з категорії конторно зазвичай супроводжують усі основні другі страви або подаються окремо, традиційно включаючи легкий салат чи приготовані овочі. Класичними прикладами конторно можна вважати «фрито мізо» (суміш смажених літніх овочів) і «каркьофі аростіті» (смажені артишоки).

Поза всяким сумнівом, страви, які найбільше розповідають про італійську кухню, — це антипасті. Хоча весь світ не з чуток знає, що таке паста, піца й ризото, перші уявлення про смак італійського м’яса, овочів, солінь, сирів, без яких не обходиться практично жодна страва з інших категорій, будь-який іноземець почерпне насамперед із тарілки із закусками. А ще антипасто — це давній і обов’язковий партнер італійського вечора з вином, без якого важко уявити місцеві кулінарні традиції.

Наведений нижче рецепт маринованих перців — один із найяскравіших прикладів типового італійського антипасто, і навчитися його готувати — зовсім непогана ідея. Тим паче, що весь цей процес забирає мінімум часу й зовсім не потребує якихось особливих зусиль або спеціальних навичок.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 6 великих солодких перців (розрізати навпіл, видалити насіння й нарізати поздовжніми смужками завширшки 1 см)
• 1 велика головка жовтої цибулі (очистити від лушпиння й нарізати невеликими часточками)
• 4 великі зубчики часнику (почистити й добре розчавити ножем)
• Середній пучок м’яти (розібрати на листочки й грубо посікти)
• Свіжовичавлений сік і добре подрібнена цедра середнього лимона
• 1 чайна ложка якісного бальзамічного оцту з Модени
• Чверть склянки насіння кунжуту
• 100 мл оливкової олії
• Сіль, свіжомелений чорний перець

Приготування:

1. У великій сковороді на середньому вогні нагріваємо 30 мл оливкової олії. Обсмажуємо часник і цибулю протягом 3–4 хвилин. Додаємо солодкі перці й продовжуємо готувати 5–6 хвилин, доки перці не стануть майже м’якими. Вимикаємо вогонь. Солимо й перчимо до смаку. Даємо охолонути.
2. У невеликій мисці збиваємо вінчиком решту оливкової олії, лимонний сік, цедру та бальзамічний оцет. Відставляємо вбік.
3. Охололі перці приправляємо отриманим маринадом і даємо постояти 1 годину. Потім додаємо м’яту й перемішуємо.
4. Посипаємо кунжутом і подаємо до столу разом із кростіні або як гарнір до основних страв.
5. Майте на увазі, що наступного дня ця страва стане значно смачнішою. Для цього не слід додавати до неї м’яту, оскільки вона почорніє. Нехай перці добре промаринуються в лимонному соку, солі, перці та оливковій олії в холодильнику, а вже потім, безпосередньо перед подаванням, їх можна буде змішати зі свіжими листочками м’яти й посипати кунжутом.