Тартар із лосося з буряком, грушею та апельсиновою цедрою
ДО ОБРАНОГО
«У кого що болить, той про те й говорить», — каже народна мудрість. Так і я: щойно почав писати цей різдвяний рецепт тартару з лосося з буряком, грушею та апельсиновою цедрою, як у голову одразу полізли різні далекі від кулінарії думки.
Із самого дитинства, щойно я навчився читати, мене завжди ставили в глухий кут запитання. Чий бог кращий? Бог має бути один чи правильніше, коли їх багато й нехай кожен відповідає за довірену йому ділянку творіння? Чому хрестові походи — це було добре, а джихад — тероризм? З якого переляку штучне запліднення назвали «непорочним зачаттям», а пробудження після коми — «дивом воскресіння»? Ну й так далі… Що більше книжок потрапляло мені до рук, то більше виникало запитань і то складнішими вони ставали.
Я ніколи не вважав себе великим знавцем історії релігій, хоча в моєму університетському курсі й значилися два семестри такого предмета. Однак їхня відокремленість у межах нашого катастрофічно маленького й крихкого світу, у який уже ледве вміщуються всі їхні носії, неприйняття одне одного, що часто доводить до воєнних конфліктів, і, нарешті, за незначними винятками, уперте, подекуди агресивне невігластво, зведене в ранг істини в останній інстанції або, точніше кажучи, канону, — усе це міцно мене дратувало. Власне, продовжує дратувати й нині, але значно менше. Бо постарів і не те щоб став набагато розумнішим, а просто втомився від непотрібних думок.
А вони не вгамовуються… Наприклад, нині вкотре (уже й не знаю, який!) зійшлися лобами щодо дня святкування Різдва католики та православні. Як завжди й буває в таких випадках, католики цілком упевнені, що це потрібно робити 25 грудня, а православні у відповідь наполягають на своєму: 7 січня, і край! Найсмішніше, що ця нісенітниця триває вже понад п’ять століть!
До чого це я? Рецепт нашої різдвяної страви написано 24 грудня 2021 року, тобто за григоріанським календарем саме напередодні католицького Різдва, але приготувати його й тим паче опублікувати ми вже ніяк не встигаємо, тож православним у цьому сенсі пощастило більше. Та не засмучуйтеся, адже попереду ще старий Новий рік, Водохреще, Масниця, Великдень, зрештою… 😁
До складу нашого чудового тартару входить груша, але ви цілком можете замінити її яблуком, пастернаком або поєднанням того й іншого. Такий тартар можна приготувати заздалегідь: без особливих клопотів він у готовому вигляді чекатиме свого часу на тарілці стільки, скільки вам буде потрібно протягом дня. А якщо в холодильнику, то й усю ніч. Лише переконайтеся, купуючи лосося, що вам дісталася справді свіжа риба, щоб приготована вами закуска не тільки тішила око, а й вирізнялася надзвичайним запахом і смаком.

(розраховано на чотири-шість порцій)
Інгредієнти:
- 300 г філе свіжого лосося (обережно зрізати зі шкірки й нарізати маленькими шматочками)
- 150 г відвареного жовтого буряка (почистити й нарізати кубиками зі стороною 6–7 мм)
- 1 стигла зелена груша середньої твердості вагою близько 200 г (очистити від шкірки, видалити насіннєву камеру й нарізати кубиками зі стороною 6–7 мм)
- 1 маленька головка червоної цибулі (почистити й дрібно посікти)
- По 2 столові ложки добре подрібненої зеленої цибулі та кропу
- 8–10 листочків розмарину (добре подрібнити)
- 1 зубчик часнику (почистити й ретельно подрібнити)
- 200 г суміші жирної сметани та майонезу в пропорції 1:1
- 1 столова ложка діжонської гірчиці в зернах
- Цедра половини апельсина
- 1 столова ложка свіжовичавленого лимонного соку
- Сіль, перець

Приготування:
- Кладемо в миску шматочки лосося, нарізані кубиками буряк і грушу.
- Додаємо червону цибулю, а також по одній столовій ложці кропу та зеленої цибулі.
- Після цього викладаємо в миску суміш сметани та майонезу й добре все перемішуємо. Приправляємо сіллю та перцем до смаку, лимонним соком, апельсиновою цедрою й гірчицею. Знову перемішуємо.
- Беремо металеве кільце діаметром близько 16 см і заввишки 4–5 см. Наповнюємо тартаром і ставимо в холодильник на 1 годину.
- Перед подаванням посипаємо зверху сумішшю часнику, розмарину, решти кропу та зеленої цибулі.
- Подаємо з тостами.
КОМЕНТАРІ