Риба-меч із каперсами, лимоном і м’ятою

На самому кінчику італійського чобота на хлібі, свинині, морепродуктах і… корені солодки живе, приспівуючи, винахідливий і веселий народ калабрійці.

Італійці називають Калабрію «півостровом Апеннінського півострова», а іноді – «la punta dello scarpone» (носок чобота).

Стародавні греки, які першими селилися вздовж узбережжя Калабрії, заснували тут найкрасивіші міста, серед яких: Реджо, Локрі, Кротоне й Сібарі.

Після греків контроль над цими землями перейшов до рук римських легіонерів, які захопили Калабрію та зробили її однією з колоній Римської імперії. Уся подальша історія цього регіону мало чим відрізняється від решти земель італійського півдня: спочатку тут панували візантійці, їм на зміну прийшли нормани, а потім Калабрія у складі Неаполітанського королівства потрапила під владу англійського королівського дому Анжуйців. У п’ятнадцятому столітті, щоб уникнути навали турків-османів, до Калабрії іммігрувало безліч албанців. У деяких містах, особливо поблизу Козенци, тут і досі можна почути албанську мову.

На півночі Калабрія межує із сусіднім італійським регіоном Базиліката. На їхньому спільному кордоні височіє гірський масив Полліно. Далі на південь розташовані окремі калабрійські масиви Сіла та Аспромонте, а рівнини зосереджені переважно вздовж узбережжя.

В Італії калабрійці завжди славилися як добувачі, тобто як люди, які, попри складний ландшафт свого регіону, часті неврожаї та постійні набіги морських піратів, ніколи не сиділи вдома, склавши руки. Вони ловили рибу, пасли овець, вирощували пшеницю, оливки та овочі, більшу частину яких висаджували на терасах, із потом і кров’ю відвойованих у скелястих гір.

Хліб завжди був фундаментом калабрійської регіональної кухні. До найпоширенішого тут виду плаского хліба належить піта, яку традиційно начиняють перцем, помідорами та травами.

Калабрія – регіон, де розвинене вівчарство, але ще більше тут розводять свиней. Із них готують знамените місцеве прошуто, панчету та різні популярні в Італії ковбаси, що славляться своїм гостро-солодким і пряним смаком. Ну і, звичайно, Калабрія – батьківщина багатьох італійських сирів, які виробляють із коров’ячого молока.

Риба та морепродукти є частим інгредієнтом у місцевих рецептах. Найпоширеніший вид риби – риба-меч, меншою мірою – тунець.

Традиційний для італійської кухні корінь солодки вперше почали використовувати як приправу в Россано-Калабро (прибережне місто в Калабрії) ще в сімнадцятому столітті. Калабрійці цілком серйозно пишаються цим історичним фактом і навіть відкрили власний музей на честь цієї рослини.

Калабрійське солодке печиво мостачолі користується популярністю в усій Італії. Його готують із мигдалю, меду, борошна, кориці, гвоздики та цукру.

Наш рецепт смаженої риби-меч із каперсами, лимоном і м’ятою – типова страва калабрійської кухні, популярна й на Сицилії. Її також часто подають зі смаженими баклажанами та солодким перцем.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 4 стейки риби-меч – близько 800 грамів (або іншої білої риби на ваш вибір)
• 2–3 зубки часнику (почистити й розчавити ножем)
• 1 столова ложка грубо порубаного листя м’яти
• 6 гілочок петрушки
• Півтори столові ложки каперсів
• Один невеликий лимон або лайм
• Кілька щіпок сушеного орегано
• 50–60 мл оливкової олії
• Морська сіль

Приготування:

1. Нагріваємо у великій сковороді на слабкому вогні оливкову олію й підрум’янюємо в ній часник, поки не з’явиться аромат.
2. Потім додаємо в сковороду рибні стейки та каперси. Приправляємо орегано, петрушкою, м’ятою та сіллю.
3. Смажимо на середньому вогні по 7–8 хвилин із кожного боку, поки риба добре не підрум’яниться.
4. Наприкінці рясно скроплюємо лимонним або лаймовим соком.
5. Як я вже й говорив вище, цю смажену рибу-меч можна подати з овочами.