Печиво джамаретті

Є рецепти, які, здавалося б, беруться нізвідки: у них немає ні конкретного автора, ні географічної ідентифікації, ні, тим паче, гідної легенди або хоча б сухого документального звіту про появу на світ. Проте вони настільки прикипають до нашого повсякденного життя — великих свят на кшталт Нового року, Різдва чи Великодня, усіляких радісних подій у родині, починаючи з днів народження або якоїсь грандіозної покупки, про яку всі домашні давно вже мріяли, і закінчуючи звичайними неділями, коли яскраво світить сонце, повітря свіже й пронизане яскравою синявою, і хочеться жити й радувати одне одного, — що ти вже не уявляєш собі свого родинного літопису без них. Печиво джамаретті саме таке. Його важко собі уявити в якомусь дорогому ресторані або на формальному прийомі, бо воно до мозку кісток домашнє, призначене суто для сімейного використання й іншим бути не може за визначенням.

У шістдесяті-сімдесяті роки минулого століття, коли люди ще не знали, що таке інтернет і соціальні мережі (так-так, був такий час, хай декому й здається, що сучасний віртуальний світ був присутній у нашому житті завжди!), рецепти передавали з рук у руки, записані в блокнотики, на вирваних аркушах із календаря, серветках, клаптиках газети й, перш ніж потрапити до категорії вдалих, вони проходили ретельну перевірку часом. Саме тоді джамаретті витримали своє перше й непросте випробування і… вижили, проіснувавши до наших днів.

Тепер трохи про назву, яка напевно викликає у вас якісь невиразні асоціації. Утім, якщо ви хоч трохи володієте методом дедукції (відкритим, до речі, зовсім не Шерлоком Холмсом, як дехто свято вірить, а ще давніми греками) й елементарними знаннями з історії солодкої випічки, вам буде нескладно здогадатися, звідки взялася назва нашого сьогоднішнього печива. Адже склалася вона з назв двох головних компонентів, із яких складається печиво, багатьом із вас знайомих. Йдеться про звичайний джем і видовжений коржик у вигляді полінця, приготовлений із мигдального тіста, яке йде на знамените італійське амаретті. Під останнім мається на увазі печиво, винайдене ще в ранньому Середньовіччі в старовинному містечку Саронно, розташованому в північній частині Італії в регіоні Ломбардія.

Основний аромат джамаретті формується в тісті, до складу якого входять мигдальна паста й апельсинова цедра, а у верхній частині коржа робиться невелике заглиблення, що заповнюється густим абрикосовим джемом.

Традиційно під час подавання джамаретті нарізають невеликими скибочками по діагоналі. З них виходить божественне солодке доповнення до вечірнього чаю.

Мигдальне тісто й абрикосовий джем — поєднання ідеальне, але ви можете використовувати у своєму варіанті такого печива й інші види джему, наприклад малиновий, полуничний або інжирний. Нерідко перед нарізанням джамаретті прикрашають ванільною глазур’ю.

Інгредієнти для печива:

• 360 г звичайного борошна
• 1 чайна ложка розпушувача
• Половина чайної ложки солі
• Половина чайної ложки меленої кориці
• 110 г мигдальної пасти
• Подрібнена цедра половини невеликого апельсина
• 2/3 склянки цукру
• 110 г вершкового масла
• 2 великі яйця кімнатної температури
• 1 чайна ложка мигдального екстракту
• 1,5 склянки густого абрикосового джему

Інгредієнти для глазурі:

• Пів склянки цукрової пудри
• Половина чайної ложки добре подрібненої апельсинової цедри
• 2 чайні ложки свіжовичавленого апельсинового соку
• 2 чайні ложки молока
• Щіпка солі

Приготування:

1. У середній мисці змішуємо разом борошно, розпушувач, сіль і корицю. У чашу блендера поміщаємо мигдальну пасту, апельсинову цедру та цукор. Короткими вмиканнями блендера добре перемішуємо. Додаємо вершкове масло, яйця й мигдальний екстракт. Перебиваємо до шовковистого стану й викладаємо в борошняну суміш. Замішуємо м’яке однорідне тісто й даємо постояти близько 1 години в холодильнику.
2. Нагріваємо духовку до 180 градусів Цельсія й застеляємо деко для випікання пергаментним папером.
3. На присипаній борошном робочій поверхні формуємо з тіста 2 полінця розміром 34×7 см кожне. Перекладаємо їх на деко й запікаємо в духовці 15 хвилин. Потім дістаємо з духовки й робимо на кожному коржі зверху заглиблення завширшки близько 3–3,5 см практично на всю його довжину.
4. Тим часом підігріваємо джем у маленькому сотейнику, доки він не стане рідшим. Наповнюємо ним обидва заглиблення й повертаємо коржі в духовку. Продовжуємо запікати ще 15 хвилин, доки не підрум’яняться.
5. Готові джамаретті дістаємо з духовки й даємо їм повністю охолонути.
6. Для приготування глазурі збиваємо в невеликій мисці разом цукрову пудру, сіль, апельсинову цедру й сік, а також молоко. Отриманою сумішшю збризкуємо джамаретті й даємо їм постояти, щоб глазур устигла добре застигнути.
7. Перед подаванням нарізаємо джамаретті по діагоналі на скибочки завширшки близько 3–3,5 см.
8. У такому вигляді в щільно закритому контейнері джамаретті можуть зберігатися за кімнатної температури до 3 днів.