Торт «Червоний оксамит»

Немає кращої парадигми, що визначає напрям американської кулінарії, значною мірою побудованої на сумному й не надто корисному принципі використання продуктів з «ароматом їжі», ніж та, яка називається терміном «red velvet» (червоний оксамит). Свічки «Червоний оксамит», горілка «Червоний оксамит», морозиво «Червоний оксамит», освіжувач повітря «Червоний оксамит»… на ринку США можна зустріти навіть протеїновий порошок «Червоний оксамит».

А цілком можливо, що почалася вся ця маніакальна карусель навколо згаданого словосполучення ще на початку 19-го століття — у ті часи, коли американські кухарі робили відчайдушні спроби зробити знаменитий торт «Червоний оксамит» ще досконалішим: «оксамитовість» торта подвоювалася, колір робили ще насиченішим і глибшим, смак ставав дедалі вишуканішим. Певна плутанина з кольором, який постійно «гуляв» від яскраво-червоного до світло-коричневого, обговорювалася в ті часи й, на думку багатьох, виникала чи то від хімічної реакції між какао та кислотою, чи то через коричневий цукор, який спочатку називали «червоним цукром». До 30-х років рецепти з «диявольським тортом», як його тоді прозвали американці, заполонили всі газети Середнього Заходу США. «Червоний оксамит» за іронією долі позиціонувався тоді як різдвяна випічка. Незабаром перші зразки цього торта в його вже сучасному вигляді з’явилися одночасно в «Волдорф-Асторія» (Нью-Йорк, США) та в магазині «Ітон» (Торонто, Канада).

У цей самий час у місті Остін (штат Техас) процвітав (у розумних межах, звичайно) такий собі Джон А. Адамс — бізнесмен, який займався продажем харчових барвників і різних екстрактів. Згідно з історією, викладеною на сайті заснованої ним компанії Adams Extract Company, одного разу він і його дружина Бетті побували в готелі «Волдорф-Асторія» та скуштували там уже знаменитий тоді торт «Червоний оксамит». Саме в той період американський уряд ухвалив закон, що регулював виробництво продуктів харчування, ліків і косметичних засобів. У цьому ж законі були впорядковані правила виготовлення та продажу харчових барвників. Саме тоді Адамс вирішив, що його локомотивом у світле фінансове майбутнє стане «Червоний оксамит». Відтоді наша сімейна пара різко збільшила виробництво барвника кольору «червоного дерева», ванілі та ароматизатора, що імітував запах і смак вершкового масла (цей ароматизатор був дуже популярним в Америці під час Другої світової війни, оскільки продаж натурального масла був обмежений). Кожен зі згаданих видів свого товару Адамси забезпечили яскравою карткою з рецептом як-ви-гадаєте-чого?.. ну, звичайно, торта «Червоний оксамит» (щоправда, тоді вони назвали його в рецепті «торт Червоне дерево», асоціюючи з барвником).

Не лише торгівля вершковим маслом була нормована в період війни, такі самі проблеми виникали й із багатьма іншими продуктами, тому кондитерам для отримання червоного кольору доводилося варити буряк. Такий дешевий барвник використовували і в торті «Червоний оксамит». Ось, власне, чому акції компанії Адамсів злетіли вгору, а картка з рецептом торта опинилася в записнику з рецептами практично кожної американської домогосподарки.

У Канаді цей торт завжди значився в солодкому меню більшості фешенебельних ресторанів, а також посідав перші позиції в асортименті місцевих пекарень. Багато хто тут помилково вважав, що «Червоний оксамит» є творінням матріарха знаменитого магазину «Ітон» — леді Ітон.

На адресу цього торта в Америці сорокових і п’ятдесятих років лунало чимало критики. Багато кулінарних світил того часу вважали цей десерт лише невдалою претензією на щось варте уваги. Однак 1989 року після виходу на екрани країни гучного фільму «Сталеві магнолії» торт «Червоний оксамит» став зіркою першої величини. Уже 2000 року відома кондитерка Мен Рейвен, яка тримала пекарню в Брукліні й працювала винятково на замовлення знаменитостей із Нью-Йорка, почала випікати цей торт. Починаючи з 2005 року, герой нашого сьогоднішнього рецепта став постійним виробом усіх (без винятку!) кондитерських США. Ось така історія… ))

Після всього цього ми просто не маємо права його не приготувати. Хоча попереджаю одразу: цей торт зовсім не простий у приготуванні (Юля, наприклад, збиралася із силами цілих два роки!) Однак яка, по суті, дурниця все це порівняно з отриманим результатом! Уже мені це добре відомо! )))

Інгредієнти для коржів:

• 350 грамів пшеничного борошна
• 280 грамів цукру
• 15 грамів какао
• 3 курячі яйця
• 280 мл дезодорованої рафінованої рослинної олії
• 150 мл вершків (20%)
• 140 грамів сметани (20%)
• 7 грамів соди
• 10 грамів розпушувача
• 1,5–2 чайні ложки гелевого червоного барвника (колір тіста має бути дуже насиченим)
• Дрібка солі

Інгредієнти для крему:

• 350 грамів кисломолочного сиру — ми використовували сир «Філадельфія»
• 110 грамів домашнього вершкового масла
• 90 грамів цукрової пудри
• 1–2 чайні ложки ванільного екстракту

Примітка:

Важливо перед приготуванням крему масло потримати впродовж ночі за кімнатної температури, а сир, навпаки, — у холодильнику.

Приготування:

1. Змішуємо в мисці сухі інгредієнти для коржів. Вбиваємо яйця й вливаємо олію. Потім додаємо барвник, сметану та вершки.
2. Далі, використовуючи міксер, на малій швидкості збиваємо суміш, щоб добре все перемішати. Даємо постояти 15 хвилин.
3. Поки тісто відпочиває, нагріваємо духовку до 180 градусів Цельсія.
4. Змащуємо стінки форми рослинною олією, а дно застеляємо пергаментним папером.
5. Ділимо тісто на три рівні частини й одну з них викладаємо у форму. Відправляємо в духовку та запікаємо 20–25 хвилин (щойно зубочистка вийде сухою із центру коржа — відразу ж дістаємо його з духовки). Готовий корж виймаємо з форми й перекладаємо на решітку, щоб охолоджувався. Точно так само випікаємо два коржі, що залишилися.
6. Загортаємо коржі в харчову плівку (кожен окремо) і відправляємо в холодильник на дві години (можна на ніч).
7. Тепер приготуємо крем. У мисці збиваємо міксером на середній швидкості впродовж 4–5 хвилин масло та цукрову пудру. Потім кладемо сюди ж сир і ванільний екстракт. Продовжуємо збивати ще кілька хвилин. Відправляємо готовий крем у холодильник.
8. Через дві години дістаємо охолоджені коржі й акуратно зрізаємо в них верхівки, щоб поверхня вийшла рівною. За допомогою кулінарного кільця (діаметр 18 см) вирізаємо потрібний нам розмір коржа.
9. Тепер переходимо до складання.
10. Поміщаємо на блюдо перший корж і намащуємо його кремом (крем для торта необхідно розподілити так, щоб його вистачило на два рівні шари, а також трохи залишилося для прикрашання верхньої частини торта) та накриваємо наступним коржем. Повторюємо цю саму операцію ще один раз. Верх торта змащуємо залишками крему й посипаємо обсмаженими пелюстками мигдалю (нам знадобилося 50 грамів).
11. Надалі торт можна додатково прикрасити й іншими інгредієнтами: намистинками, цукатами, різними кремовими завитками тощо — у кого наскільки вистачить фантазії. ))
12. Готовий торт можна зберігати в холодильнику впродовж 2–3 днів.