Шведський торт «Мазаріні»

Серпень. За нашим вікном висить велике павутиння, що злегка тремтить на вітрі, а павучок у його центрі нервово й завчено перебирає лапками, наче квапливо повторює одну й ту саму фразу: «Осінь іде, осінь іде, осінь іде, осінь іде…»

Я, як завжди, встав сьогодні раніше. Немає поки що й натяку на прохолоду. Хоча світає тепер із кожним днем дедалі пізніше, і це підказує мені, що маленький кумедний павучок багато в чому має рацію — наближається осінь. Тож я сиджу у дворі нашого будинку в майже повній темряві, лише монітор освітлює моє обличчя й клавіатуру комп’ютера — незмінного друга в моїх щоденних вігіліях-подорожах у неосяжний світ кулінарії…

Сьогодні я пишу про класичну шведську випічку з незвичайною назвою «пиріг Мазаріні». Ті, хто хоч трохи знайомий з історією, можуть припустити, що йдеться про солодку страву французького походження.

Пиріг, кекс або торт Мазаріні (його називають по-різному) отримав свою назву на честь знаменитого французького кардинала Джуліо Раймондо Мазаріні (роки життя 1602–1661), герцога Ретельського, Майєннського й Неверського — уродженого Джуліо Раймондо Мадзаріно. Мазаріні отримав посаду від свого не менш знаменитого попередника й учителя кардинала Рішельє. Він був відомим політиком, дипломатом, колекціонував живопис, скульптуру та інші витвори мистецтва, був великим знавцем і збирачем дорогоцінного каміння (зокрема діамантів). Досить сказати, що деякі камені з його колекції виставляють у Луврі. Кардинал Мазаріні — один із найосвіченіших людей свого часу, книги з його особистої бібліотеки стали основою для створення громадської бібліотеки імені Мазаріні, яка існує в Парижі й донині. Мазаріні став автором так званих «Вестфальських принципів», які стали для більшості європейських держав керівництвом для проведення їхньої зовнішньої політики. Деякі з них (наприклад, державний суверенітет у межах власної території та правова рівність між державами) стали фундаментом сучасного міжнародного права.

У популярному французькому кулінарному довіднику «Ларусс Гастрономік» я знайшов таке посилання щодо цього пирога: «Мазаріні — це пиріг, який готують із зацукрованими фруктами й абрикосовим джемом на кшталт генуезького кексу у формі конуса, а потім покривають рожевою глазур’ю (французькі кухарі називають її “фондан” — авт.)»

Яким чином і коли цей пиріг отримав своє ім’я, а також як він потрапив до Швеції, історія замовчує. Відомо, що пиріг Мазаріні став популярним у Швеції на початку минулого століття. Про це є згадка у шведському журналі «Bonnier» за 1908 рік: «Кардинал Мазаріні був увічнений у популярному торті з мигдалем і глазур’ю, який сьогодні всі у Швеції називають “мазаріні”.

Пиріг з аналогічною назвою згадується також у французькому виданні «Королівської куховарської книги» (видання 1869 року). У рецепті для його приготування пропонується використовувати бісквітний корж, ромовий сироп і мигдаль.

Що ж, коли Мазаріні прийняв посаду кардинала від Рішельє, між Швецією та Францією вже існували тісні дипломатичні відносини. Водночас сам кардинал Мазаріні мав тісні дружні стосунки з Анною Австрійською, королевою Франції, — обоє були тонкими поціновувачами гарної кухні й, у певному сенсі, її сподвижниками. Так, Мазаріні, наприклад, усіляко заохочував поширення у Франції італійської пасти. Тому зовсім не здається дивним і неможливим те, що деякі французькі страви могли завдяки кардиналу перекочувати до шведської кухні, включно з французькою солодкою випічкою. У мене, звісно, немає прямих доказів, що підтверджують таку версію появи пирога Мазаріні у Швеції, але чому б і ні?

Інгредієнти для торта:

• 210 грамів вершкового масла
• 1 ¼ склянки цукру
• 2 курячі яйця
• 20 грамів ванільного цукру
• 80 грамів мигдалю (бланшувати, очистити від шкірки й перебити в блендері)
• 1 чайна ложка мигдального екстракту
• 200 грамів пшеничного борошна
• 1 чайна ложка розпушувача
• 80 мл холодного молока

Інгредієнти для глазурі:

• Півтори склянки цукрової пудри
• 4 чайні ложки води

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 170 градусів Цельсія.
2. У глибоку миску кладемо вершкове масло й цукор. Збиваємо за допомогою міксера до легкого й повітряного стану суміші.
3. Потім по одному, продовжуючи збивати, вбиваємо яйця.
4. Після цього додаємо мелений мигдаль і ванільний цукор.
5. В іншій мисці з’єднуємо борошно й розпушувач. Всипаємо цю суміш у вершкову масу. Вливаємо молоко й мигдальний екстракт.
6. Замішуємо тісто й кладемо його в рознімну форму діаметром 22–23 см.
7. Випікаємо в духовці протягом години.
8. Поки пиріг охолоджується, готуємо цукрову глазур. Для цього в невеликій каструльці на слабкому вогні, постійно помішуючи, підігріваємо цукор і воду (близько 1–1,5 хвилини, суміш має прогрітися до 40 градусів).
9. Отриманою глазур’ю покриваємо пиріг.