Персиковий пиріг по-тосканськи, або «Кростата ді песка ін Тоскана»

Не можу сказати, щоб я був смертельним шанувальником пікніків. У молоді роки мене ще якось приваблювали посиденьки біля багаття з печенням картоплі в попелі, з імпровізованими шашличками над вогнем зі шматочків маринованого м’яса, ковбасок і грибів, нанизаних на гілочки, з дешевим вином і піснями під гітару… а от пізніше, коли я не так постарів, як радше подорослішав і перестав так бездумно, як раніше, віддаватися пиятиці, бажання проводити час у такий спосіб у мене різко зникло. Мушу вам по секрету зізнатися, що за природою свого характеру я — сибарит, у доброму розумінні цього слова, звісно (написав ось і замислився: а, власне, яке ж погане розуміння тут може бути?). У зв’язку зі сказаним я люблю певний комфорт у всьому, що стосується мого дозвілля, особливо якщо йдеться про вечерю в колі добрих старих друзів.

Однак на свій єдиний, найбільший і найтриваліший пікнік у житті, який мені по-справжньому сподобався і який я пам’ятаю досі, я потрапив у ранньому дитинстві… Мені було лише 6 років, коли лікарі поставили мені сумний для такого малого віку діагноз «туберкульозний бронхоаденіт». Я вже не пам’ятаю в подробицях, як усе сталося, але коли батькам пояснили, чим може закінчитися для мене ця не надто приємна хвороба, батько й мати мовчки переглянулися й пішли збирати речі. За кілька днів ми вже були на Кавказі — у Нагірному Карабасі. Ми провели в горах близько п’яти місяців. Це був дивовижний час, який запам’ятався мені як казка. Ми жили у великому військовому наметі, усе готували на багатті, пили воду з джерела, що било лише за двадцять метрів від нас, мало не щодня їздили в гості до моєї прабабусі (їй тоді вже було понад сто років, і разом із родиною мого двоюрідного діда, її онука, вона жила в печері, вирубаній у скелі)… Чисте гірське повітря й сповнене постійного руху життя в лісі зробили своє — я одужав. Що ж, мабуть, це була моя найкраща вилазка на природу, і в сенсі її чудової якості — перша й остання…

Водночас я допускаю, що багатьом це подобається, і вже точно в жодному разі цього не засуджую. До речі, великими любителями всіляких виїздів до лісу й пікніків на природі є родина моєї старшої доньки.

Ось і автор цього невигадливого, але дуже смачного тосканського пирога з місцевими фініковими персиками, італійська блогерка Ліза Моретти, подає його як чудову страву для веселого пікніка на лісовій галявині. До нього бракує лише термоса з чудовою й міцною кавою з козячим молоком.

Думаю, що ця кростата сподобається всім. Із золотистою розсипчастою скоринкою й мармеладними, добре карамелізованими персиками вона є характерним прикладом тосканської сільської випічки.

(на 8–10 порцій)

Інгредієнти для коржа:

• 210 грамів звичайного борошна
• 40 грамів кукурудзяного борошна
• 40 грамів цукру
• Цедра половини лимона
• Три чверті чайної ложки солі
• 200 грамів вершкового масла (нарізати невеликими кубиками зі стороною 1 см)
• 75 мл крижаної води

Інгредієнти для начинки:

• 4 середні персики (кісточки видалити, нарізати часточками)
• Пригорща вишень (кісточки видалити)
• 1 куряче яйце (збити)
• 60 грамів цукру
• Свіжовичавлений сік половини лимона
• Півтори чайні ложки кукурудзяного крохмалю
• 4–5 крапель ванільної есенції
• Великокристалічний цукор
• Персикове варення

Приготування:

1. Змішуємо п’ять перших інгредієнтів для коржа в блендері протягом 5 секунд. Додаємо вершкове масло й перебиваємо, доки шматочки масла не стануть завбільшки з горошину. Додаємо крижану воду. Перемішуємо, доки тісто не складатиметься з вологих грудок (за потреби додайте ще трохи води). Формуємо з нього кулю й злегка розплющуємо долонею. Загортаємо в плівку й відправляємо в холодильник на 1 годину.
2. Через годину дістаємо тісто й даємо йому нагрітися до кімнатної температури. Розкачуємо його на аркуші пергаментного паперу, час від часу зсуваючи, щоб не прилипало. Перекладаємо тісто на деко й охолоджуємо близько 20 хвилин, доки трохи не затвердіє.
3. Змішуємо фрукти, крохмаль, цукор, лимонний сік і ванільну есенцію в невеликій мисці. Даємо постояти близько 10 хвилин, іноді помішуючи.
4. Нагріваємо духовку до 180 градусів.
5. Дістаємо тісто з холодильника, у центр викладаємо фруктову суміш, розрівнюємо, залишивши по краю периметра три вільні сантиметри. Загортаємо краї тіста всередину, щоб вони злегка накривали фрукти. Змащуємо утворені бортики яйцем і посипаємо великокристалічним цукром.
6. Випікаємо в духовці приблизно 55 хвилин, доки краї кростати не підрум’яняться.
7. Персики в готовій кростаті змащуємо варенням. Подаємо теплою.