Безе з шоколадним кремом, або передмова до нового життя

Із самого раннього дитинства, скільки себе пам’ятаю, у мені завжди жило безмежне й непереборне бажання втекти. Я відчував це кожною клітиною, кожним атомом, кожним енергетичним спіном усього того, що містилося в межах моєї тлінної оболонки. Втекти в невизначеному напрямку до невідомих можливостей і цілковито без будь-якого попереднього аналізу того, що з цього вийде. Втекти туди, де інше повітря, інші землі, зовсім інші люди з незнайомими мені звичаями та звичками. Без оглядки віддатися кочовому життю. В ейфоричному пориві ступити на незвідану територію, приймаючи всі її правила й свою нову долю — з усіма її світлими й темними сторонами, з усіма підступами, прикрими недоладностями й несподіваними удачами, доленосними звершеннями та трагічними помилками, зрештою, якщо хочете, з повним карт-бланшем або незаймано чистою tabula rasa перед собою.

Можливо, це в якомусь віддаленому сенсі схоже на амок — стан сліпого, невгамовного й лютого прагнення кудись рухатися, змітаючи все на своєму шляху, залишаючи по собі спалені мости й чиїсь зруйновані життя (звісно, все ж таки переважно без ЦІЄЇ його драматичної складової).

Це бажання втекти можна також порівняти зі всепоглинальною спрагою або голодом (у фізіологічному значенні цих понять). У періоди загострення воно перебирає контроль над тобою й підносить твою свідомість на екзистенційний рівень з усіма наслідками, що звідси випливають. І ніщо й ніхто тоді вже не береться до уваги — навіть я… особливо я…

Можливо, природа цього почуття, що назавжди оселилося в моїй душі, руйнівна (а найімовірніше, так воно і є). Тому іноді, у хвилини такого собі обивательського прозріння, мені здається, що я повинен негайно вжити жорстких превентивних заходів, спробувати хоч якось із цим боротися, але… що б я не робив, як наполегливо не звертався б до свого життєвого досвіду в надії відшукати там спосіб позбутися цих станів, усе марно. Приблизно раз на чотири-п’ять років (а іноді й частіше) вітер змін дме мені в обличчя, і мене знову починає «нести» за повною, викладеною вище, програмою, і стан цей не припиняється, доки я не починаю змінюватися й змінювати все довкола себе. А якщо я починаю опиратися ЦЬОМУ, то впадаю в найжорстокішу депресію, єдиним виходом із якої є… так, читайте вище.

Утім, не можна стверджувати, що це надто болісно і що я якось від цього страждаю. Так, деякі витрати цих станів — зовсім не такі комфортні, як хотілося б. Однак усі ці розчарування мають минущий характер і не йдуть у жодне порівняння із захватом, який переживаєш, вступаючи у своє чергове нове життя. Такий я.

«…І якщо ти прокинувся раніше, ніж сонце,

Якщо дано було тобі долею побачити,

Як світло зорі стерло Велику Ведмедицю,

Хіба не варто було жити лише заради цього…

Не прив’язуйся до долі й не шкодуй ні про що,

Адже все, чого ти так бажав, лише починається,

А ти, що стоїш на порозі нового життя,

Уже зупинив свою мить…» (с)

Тепер, коли я пишу цей допис (що мало нагадує передмову до рецепта), уже настав ранок, а це означає, що я знову збираюся в дорогу. Тому що саме в цьому я іноді й бачу весь сенс свого довгого й не дуже налагодженого життя. А вас залишаю з чудовим десертом, який, сподіваюся, повністю вибачить усе це безглуздя, яке я змусив вас вимушено прочитати. )))

Я вже не раз зізнавався вам у своїй невичерпній любові до безе. Утім, Юля цілком поділяє мою прихильність до цього чудового й доволі універсального (у сенсі всіляких варіантів його приготування та подавання) десерту. Але, що особливо важливо, вона вміє чудово, ідеально його готувати, саме так, як я люблю, — ніжне й тягуче всередині, легке й дуже крихке ззовні. І ранкове сонце, і Юля, і це безе — це також частина мого життя — нового життя…

(на 10–12 тістечок)

Інгредієнти для безе:

• 3 великі яєчні білки кімнатної температури
• 100 грамів цукру-піску
• 10 грамів кукурудзяного крохмалю
• 2–3 краплі ванільної есенції
• 2–3 краплі лимонного соку

Інгредієнти для шоколадного крему:

• 3 великі курячі жовтки
• 130 грамів цукру
• 400 мл домашнього молока
• 2,5 столової ложки кукурудзяного крохмалю
• 4 краплі мигдальної есенції
• 1 столова ложка какао-порошку
• 30 грамів темного несолодкого шоколаду
• 130 грамів домашнього вершкового масла кімнатної температури

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 150 градусів.
2. Готуємо безе. Для цього збиваємо білки з лимонним соком до отримання пишної піни. Потім, поступово всипаючи цукор (по столовій ложці за раз), доводимо до стану щільних піків. У процесі збивання білків додаємо ванільну есенцію.
3. Після цього за допомогою великої ложки викладаємо на деко, застелене папером для випікання, білкову масу — частинами з розрахунку на 10–12 тістечок. У результаті після випікання безе повинно мати приплюснуту форму, щоб на нього було зручно викласти крем.
4. Ставимо наші тістечка в духовку й випікаємо 30 хвилин. Потім знижуємо температуру до 100 градусів і готуємо ще годину-півтори (усе залежить від духовки).
5. Тим часом беремося до приготування крему. У невеликій мисці змішуємо до однорідної маси жовтки, цукор, кукурудзяний крохмаль і мигдальну есенцію. Вливаємо близько 100 мл молока й ще раз ретельно перемішуємо, щоб не було грудочок.
6. Молоко, що залишилося, наливаємо в невелику каструлю з товстим дном і додаємо до нього нашу жовткову суміш. На слабкому вогні, постійно помішуючи, варимо, доки крем не стане густим (не доводимо до кипіння). Даємо охолонути.
7. Після цього збиваємо вершкове масло, доки воно не стане пишним, і невеликими порціями додаємо до нього отриманий крем. Продовжуємо збивати, доки весь крем не змішається з маслом.
8. Розтоплюємо шоколад, додаємо туди какао й добре перемішуємо до однорідної маси. Вимикаємо вогонь, даємо охолонути й додаємо сюди ж третину заварного крему. Ретельно перемішуємо й повертаємо шоколадний крем до загальної каструлі з кремом. Обережно, плавними рухами злегка змішуємо обидва види крему, але так, щоб вони не перемішалися до кінця й були помітні розводи двох кольорів.
9. Дістаємо безе, перекладаємо їх на робочу поверхню й даємо охолонути.
10. Коли безе охолонуть, заправляємо крем у кулінарний шприц і витискаємо його на безе у вигляді невисоких закручених конусів.
11. Перед подаванням прикрашаємо шоколадною стружкою.