Равіолі з гарбузом, рикотою та базиліком у томатному соусі від Джеймі Олівера

«Равіолі», або в однині «равіоло», — різновид пельменів, що складаються, як правило, з начинки, запечатаної між двома шарами дуже тонкого тіста для пасти. Равіолі найчастіше подають у соусі для пасти або бульйоні, і своїм походженням вони цілковито завдячують італійській кухні. Типові равіолі мають квадратну форму, але вони можуть бути й іншими, зокрема круглими або напівкруглими.

Найдавніша з відомих згадок про равіолі трапляється в особистому листі Франческо ді Марко Датіні, торговця з Прато, датованому чотирнадцятим століттям. У «Libro per cuoco» («Книга про кухню»), манускрипті середини того ж чотирнадцятого століття, написаному анонімним венеційським автором, пропонується рецепт равіолі, де начинка складається з бланшованої та дрібно порубаної зелені, збитих яєць і свіжого сиру. Такі равіолі варилися в бульйоні й приправлялися «солодкими та пряними спеціями». У Римі равіолі вже були добре знайомі містянам, коли 1549 року папському конклаву їх подавав Бартоломео Скаппі, уславлений шеф-кухар із Ломбардії доби Ренесансу.

В Англії рецепт равіолі з’явився приблизно в той самий час у манускрипті середньоанглійською мовою під назвою «Forme of Cury» («Спосіб приготування»). Тут равіолі називалися «райолес».

Равіолі з островів Сицилія та Мальта будуть старшими, ніж загалом їхні побратими в Північній Італії. Мальтійські равіолі (їх тут називали «рав’юл») традиційно начинялися рикотою, виробленою з овечого молока, або місцевим сиром «джбейна».

Зазвичай равіолі готуються вдома. Начинка варіюється залежно від регіону, де цю страву приготовлено. У Римі та Лаціумі начинка для равіолі робиться з рикоти, шпинату, мускатного горіха й чорного перцю. На Сардинії — з рикоти та меленої лимонної цедри.

У Європі та Сполучених Штатах свіжоприготовлені равіолі можуть зберігатися на полицях магазинів кілька тижнів. В італійській армії за часів Першої світової війни були популярні консервовані равіолі. Такі відомі бренди, як Хайнц і Буїтоні, що спеціалізуються на різних консервованих продуктах, продавали їх також по всій Європі та у Великій Британії, а у США цим самим займалася компанія Шеф Боярді. Консервовані равіолі часто начиняли яловичиною, куркою, сиром та італійськими ковбасками, а їхня підлива готувалася з томата. У Сент-Луїсі (штат Міссурі) популярні смажені равіолі, у такому вигляді їх їдять тут як закуску.

Равіолі доволі часто можна зустріти в меню Ніцци або, у ширшому розумінні, на Лазуровому узбережжі та в прилеглих до нього регіонах Франції.

Автором пропонованого вам рецепта равіолі з гарбузом, рикотою та базиліком у томатному соусі є відомий британський шеф-кухар Джеймі Олівер.

(на дві-три порції)

Інгредієнти:

• 300 грамів очищеної м’якоті гарбуза (нарізати невеликими шматочками)
• 100 грамів рикоти, плюс ще трохи для прикрашання
• Маленький пучок базиліку
• Половина столової ложки листочків чебрецю
• 2 великих яйця
• 200 грамів звичайного борошна
• 400 мл томатного соусу на ваш вибір
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 180 градусів. Поміщаємо гарбуз на деко, застелене фольгою, і відправляємо в духовку на 30–40 хвилин, доки не стане зовсім м’яким. Після цього перекладаємо готовий гарбуз у миску й ретельно розминаємо виделкою. Даємо охолонути.
2. Добре подрібнюємо листя базиліку й змішуємо з гарбузом, більшою частиною чебрецю та рикотою. Приправляємо сіллю й перцем до смаку.
3. У велику миску викладаємо борошно та яйця, замішуємо тісто. Після цього формуємо з нього кулю й даємо постояти близько 30 хвилин.
4. З готового тіста розкачуємо дуже тонкий (до 1 мм) круг і нарізаємо з нього менші кружечки — діаметром близько 8 см.
5. У центр кожного такого кружечка поміщаємо по одній чайній ложці начинки й запечатуємо, як вареник, притискаючи складені разом краї тіста.
6. Варимо равіолі у великому сотейнику зі злегка підсоленою киплячою водою протягом 2–3 хвилин.
7. Подаємо разом із підігрітим соусом, прикрасивши рикотою та чебрецем, що залишився.