Усе про спеції. Паприка. Частина десята

Після того як ви ознайомилися з усілякими способами використання паприки в різних регіонах світу, вам, за ідеєю, має бути зрозуміло, що ця спеція добре поєднується практично з будь-яким типом страв, які потребують пікантного смаку, зокрема з яйцями, червоним м’ясом, птицею, рибою, молюсками, рагу, супами, овочами, рисом і різноманітними соусами.

Не забувайте, що паприка, оскільки її можна виробляти з різноманітних сортів перцю, має найрізноманітніші смаки. Наприклад, ви виявите, що здебільшого угорська паприка м’яка, димна й солодка. Тим часом більшість іспанської паприки трохи гостріша й має виразний аромат копчення. Купуючи цю спецію у спеціалізованих або етнічних магазинах, продавці часто уточнюють, наскільки «димна» паприка потрібна. Якщо на упаковці відповідного товару немає позначки «копчена», то, найімовірніше, ви отримаєте дуже-дуже м’яку паприку із землистими нотками.

Важливо зазначити, що тривалий вплив високої температури може послаблювати смак паприки й змінювати не на краще її колір, тому зазвичай паприку додають до страви, що готується, наприкінці.

Якщо ви не вирощуєте власний перець, а потім самі не сушите його, вам, на жаль, досить складно знайти цілі сушені перці (я не маю на увазі звичайний червоний гострий перець сорту чилі або «вогник») на фермерських ринках або в місцевих продуктових магазинах. Принаймні так справи йдуть у нас. Гадаю, можна було б отримати чимало задоволення, експериментуючи з різними смаками угорського або іспанського перцю, призначеного для виробництва паприки. Наприклад, узяти й змішати гострий і солодкий перець, копчений і звичайний тощо…

Як це зазвичай відбувається з більшістю спецій, після подрібнення паприка майже одразу починає втрачати свій смак, колір та інші властивості. Ви маєте використати її протягом шести місяців після відкриття нової упаковки (для нас із Юлею, наприклад, це зовсім не проблема, оскільки ми використовуємо паприку досить часто, але інші наші читачі, особливо ті, хто робить це рідше, мають обов’язково враховувати мою рекомендацію).

Купуючи упаковку паприки, шукайте рівномірно подрібнену й так само рівномірно забарвлену спецію. Загальне правило таке: що яскравіший червоний колір має паприка, то м’якший і солодший її смак. Якщо ж останній віддає жовтизною або має помаранчевий відтінок, аромат паприки в такому разі буде прянішим і насиченішим.

Намагайтеся не залишати паприку в прозорому контейнері на полиці, куди потрапляє денне світло й тим більше сонячні промені, адже вона дуже чутлива до будь-якого природного освітлення й у таких умовах швидше втрачає свою силу. Натомість зберігайте цю спецію в темній ємності, поставивши її в темне прохолодне місце. Ви навіть можете зберігати її в холодильнику, якщо його завантаженість це дозволяє.

Корінні жителі Південної Мексики спочатку використовували паприку як ліки, бо вважали, що вона має безліч цілющих властивостей.

У паприці неймовірна кількість вітаміну С. Насправді в ній у сім разів більше вітаміну С, ніж в апельсинах! Угорський учений доктор Альберт Сент-Дьєрдьї отримав Нобелівську премію 1937 року за свою роботу з перцем для виробництва паприки та дослідження вітаміну С.

Докладніше про корисні властивості паприки читайте в наступній публікації.

(далі буде)