Усе про спеції. Сумах. Частина III

1970 року біля берегів грецького острова Родос археологи виявили рештки давнього торговельного судна, що затонуло тут, імовірно, в одинадцятому столітті. Серед іншого, у його трюмі був вантаж кісточок сумаху. Найімовірніше, невідомий торговець придбав їх для продажу й подальшого застосування в медицині, кулінарії, а можливо, і як барвник. Відомо, що в середньовічній медицині сумах активно використовували для лікування різних захворювань. Найбільше це стосувалося народів Близького Сходу й Південної Азії, де, на відміну від Європи, сумах був вільно доступний у дикій природі. Наприклад, учені встановили, що сумах оленерогий є ефективним антиоксидантом. Його показник у рейтингу ORAC — oxygen radical absorbance capacity, тобто «здатність поглинати кисневі радикали», методі дослідження антиоксидантної здатності продуктів, — становить 1500 мікромолів. Крім того, під час низки клінічних досліджень також вдалося встановити істотний вплив сумаху на зниження й подальшу нормалізацію артеріального тиску в пацієнтів із гіпертонією.

Деякі бджолярі використовують плоди сумаху як паливо для димарів — спеціальних пристроїв для обкурювання бджіл димом.

Стебла сумаху мають м’яку серцевину, яку легко видалити. Завдяки цьому корінні народи північної частини Америки використовували, та й нині використовують, їх для виготовлення курильних люльок.

Цікавий факт: деревина сумаху має флуоресцентні властивості й світиться під ультрафіолетовими променями.

Сік деяких видів сумаху, зокрема Rhus toxicodendron, Rhus radicans, Rhus diversiloba та Rhus vernix, містить органічний маслянистий токсин урусіол. Потрапляючи в організм людини, урусіол може спричинити дуже сильну алергічну реакцію. Отруйний сумах можна відрізнити від їстівних видів Rhus за кісточками, які мають характерний білий наліт.

Людина з алергією на горіхи кеш’ю та плоди манго може мати таку саму алергічну реакцію й на сумах. Не намагайтеся торкатися або проводити рукою по кущу отруйного сумаху, адже ця невинна дія може призвести до сильного подразнення шкіри, висипу й навіть тяжкого дерматиту.

Косити небажані кущі сумаху — не найкращий спосіб контролювати його поширення, адже стовбури сумаху доволі пружні, а після скошування залишаються невисокі пеньки із загостреною верхівкою. Крім того, сумах дуже швидко відновлюється, випускаючи нові пагони. Тривалий час найефективнішим і найшвидшим способом досягнення такої мети вважали кіз, оскільки вони дуже полюбляють кору сумаху.

Сумах розмножується від кореневища. Молода поросль з’являється неподалік від доросліших рослин. Утім, оскільки корені сумаху залягають неглибоко й тягнуться на кілька метрів, паростки можна виявити й на значній відстані від материнського дерева. Отже, найкращий спосіб контролювати поширення рослини без повного знищення — підрізати її кореневу систему.

Перетерті на порошок сушені ягоди сумаху не мають особливого запаху й цінні насамперед своїм смаком.

На території України в дикому вигляді найчастіше можна зустріти Rhus hirta, так званий сумах оленерогий, або оцтове дерево. У нас він сягає близько восьми-одинадцяти метрів заввишки, а діаметр крони може становити до п’яти метрів. Крім того, на кам’янистих сухих схилах середньої смуги України росте Rhus coriaria, або сумах дубильний, який використовують двояко: як рослину для виробництва фарби та як декоративний кущ. Також як декоративний кущ в Україні культивують Rhus javanica, або сумах яванський.