Усе про спеції. Гвоздика. Частина II

Спецію гвоздику широко використовують в азійській, африканській, близькосхідній і середньосхідній кухні. Її часто додають до м’ясних страв, карі та різноманітних маринадів, готують із фруктовими десертами з яблук, груш і ревеню. Гвоздика також доповнює своїм потужним ароматом смак різних гарячих напоїв, де її нерідко поєднують із такими інгредієнтами, як лимон і цукор. Ця спеція входить до складу багатьох пряних сумішей, які використовують для приготування несолодкої та солодкої випічки (наприклад, яблучного чи гарбузового пирога; у Бельгії та Нідерландах на день Святого Миколая печуть печиво з додаванням меленої гвоздики й кориці, так само роблять німці й австрійці на Різдво).

У Мексиці гвоздика відома під назвою «клавос де олор» і традиційно поєднується з кмином та корицею. Цю спецію регулярно використовують у перуанській кухні для приготування багатьох страв, зокрема «карапульки» (рагу зі свинини з картопляними чипсами, арахісом, гострим перцем, часником і неодмінно гвоздикою) або «арроз кон лече» (солодкого рисового пудингу, який готують на суміші води й молока з родзинками, корицею та гвоздикою).

Кількість гвоздики, яку додають до страв, зазвичай невелика. Гвоздика добре поєднується з цибулею, гострим перцем горошком, корицею, духмяним перцем, бадьяном, лимонними шкірками, ваніллю та червоним вином.

В Індонезії гвоздику використовують у різновиді сигарет під назвою «кретек». Так звані гвоздикові сигарети популярні в усій Західній Європі, а також в Азії та Сполучених Штатах Америки. Починаючи з 2009 року, у США гвоздикові сигарети віднесено до категорії сигар.

Завдяки своїм біоактивним хімічним складникам гвоздику можна застосовувати як репелент проти мурах.

Гвоздику постійно використовують як ароматичні палички або кульки (помандери). У Великій Британії за доби королеви Вікторії помандери дарували як символ теплих почуттів до коханої або рідної людини.

Попри те, що гвоздику здавна використовують як народний лікувальний засіб, підтверджень її користі в цьому контексті не так багато. Евгенол, що міститься в цій спеції, може полегшувати зубний та деякі інші види болю. Є науково підтверджені факти того, що евгенол у поєднанні з оксидом цинку може діяти як анальгетик при альвеолярному остеомієліті. Дослідження також доводять здатність гвоздики знижувати температуру тіла при захворюваннях, що спричиняють гарячку. Поширена серед народних цілителів думка про те, що гвоздика знижує рівень цукру в крові й тим самим допомагає при діабеті, залишилася непідтвердженою. Ні європейські, ні американські державні органи охорони здоров’я не вважають медичну цінність гвоздики доведеною. Ба більше, вживання гвоздики в надмірних кількостях може погіршити стан людей із захворюваннями печінки й імунної системи, а також із варикозом та харчовою алергією.

У традиційній медицині гвоздику переважно використовують у вигляді ефірних олій як анальгетик (найчастіше при проблемах із зубами) або для ароматерапії.

Через досить високу ціну гвоздику нерідко підробляють. Щоб не помилитися, завжди треба уважно дивитися, що саме ви купуєте. У готовому висушеному вигляді гвоздика — це тонкі короткі стебельця коричневого кольору з грубою і зморщеною деревною текстурою, що закінчуються маленькими бутонами з чітким поділом на чотири сегменти.

Материнська гвоздика (anthophylli) плодоносить коричневими ягодами, яких слід уникати. Зазвичай вони відрізняються високим вмістом крохмалю. Так звана видута гвоздика складається з квітки, з якої видалили пелюстки й тичинки.

У продажу також трапляється гвоздика, з якої попередньо екстрагували ефірну олію. Така гвоздика зазвичай набагато темніша за ту, яку варто купувати.