Короткий кулінарний посібник із використання зелені. Частина дев’ята

Майоран — який він є.

Майоран, або латиною Origanum majorana, — теплолюбна багаторічна трава чи кущ із солодкуватим сосновим і лимонним ароматом. Має дрібне овальне листя. Цвіт майорану з’являється в липні й буває білим або червонуватим, а плоди нагадують горішки коричневого відтінку із сильним і характерним запахом. У деяких країнах Близького Сходу слово «майоран» є синонімом слова «орегано», і, щоб відрізняти його від оригінального орегано, його називають «солодким орегано». Іноді він також трапляється під назвою «горщиковий орегано». Один із різновидів цієї трави, отриманий шляхом схрещування з орегано, називається «французький майоран». Останній через його холодостійкість ще називають «сніговим майораном» або «сніговим орегано». Він є менш солодкою версією звичайного майорану.

Майоран споконвіку культивували на Кіпрі та в Туреччині. У дикорослому вигляді він також трапляється в Північній Африці й Малій Азії. Ця трава була відома давнім грекам і римлянам, які вважали її символом щастя. Недарма ботанічна назва майорану перекладається з грецької буквально як «гірська радість». Спочатку в Греції майоран вплітали у весільні вінки. Цей звичай був пов’язаний зі старовинним повір’ям про те, що грецька богиня кохання Афродіта носила вінок із квітів майорану.

Сама назва майорану (старофранцузьке — majorane, середньовічне латинське — majorana) опосередковано походить від латинського слова maior, що означає «великий» або «головний».

Сьогодні майоран вирощують у Середній Азії та Закавказзі. Свіже або висушене листя цієї трави та її цвіт містять ефірну олію, запах якої нагадує аромат перцю, м’яти й кардамону разом. Для цього квітучі верхівки й листочки майорану зрізають, обробляють парою, а потім дистилюють. В олії майорану містяться такі корисні компоненти, як борнеол, камфора й пінен.

У давні часи майоран був широко відомий як ефективні багатофункціональні ліки. Його використовували для лікування нервових захворювань, а також як тонізувальний, протикатаральний і антисептичний засіб. У сучасній медицині (зокрема народній) за допомогою цієї трави лікують хвороби шлунка, цингу, мігрені та захворювання дихальних шляхів. Майоран також рекомендують у разі астми й під час депресивних станів.

У кулінарії як зелень або спецію (як у свіжому, так і в сушеному, часто перетертому на порошок вигляді) використовують переважно листя майорану та його квіткові бруньки. Останні збирають під час цвітіння цієї рослини.

Трохи гіркуватий у наших широтах майоран є чудовою приправою для салатів — м’ясних, рибних та овочевих. Його традиційно додають наприкінці приготування до багатьох перших і других страв. Майораном приправляють гриби, а також готують із ним різні напої. Листям і цвітом цієї рослини іноді замінюють перець та інші прянощі. Винний оцет, настояний на майорані впродовж тижня, набуває приємного запаху й смаку. Кілька крапель такого оцту для пікантності нерідко додають до салатів. Майоран є частим гостем у багатьох соліннях і маринадах — особливо там, де є огірки, помідори, патисони й кабачки. Ефірну олію майорану застосовують у виробництві безалкогольних напоїв. Майоран також є важливим інгредієнтом свіжих і сухих приправ із різними комбінаціями трав. Серед них, наприклад, можна згадати «прованські трави» й «за’атар».

Майоранову олію як потужний ароматизатор широко застосовують у косметиці під час виробництва мила й лосьйонів, а також у парфумерії — для парфумів, одеколонів і туалетної води.

(далі буде)