Про оливкову олію не з чуток. Частина I

Згідно з відомостями, які вчені подають у вигляді артефактів і різних археологічних знахідок у районах існування найдавніших цивілізацій, культивування оливкових дерев і виробництво оливкової олії завжди були одними з пріоритетів ранньої людської діяльності. Ба більше, схоже, що в Середземномор’ї оливки були невіддільним елементом життєдіяльності доісторичних людей одночасно з появою перших цивілізаційних ознак. Знайдено кам’яні ступи й преси для вичавлювання оливкової олії, вік яких перевищує сім тисяч років. Археологічні знахідки з мінойських палаців, складних політико-економічних комплексів крито-мінойської культури, що належить до егейської цивілізації (бронзова доба — 2700–1450 роки до нашої ери), дають вичерпне уявлення про те, яку роль відігравала оливкова олія в той далекий період.

Від часів Стародавнього Єгипту до сучасних релігій оливкова олія завжди була важливим складником церемоніальних обрядів. Наприклад, єлей для помазання (так у старослов’янській називали оливкову олію) неодноразово згадується у Старому Завіті та інших священних книгах. Після всесвітнього потопу голуб приніс Ноєві оливкову гілочку на знак того, що вода спадає. У глиняних табличках часів Навуходоносора вказано місця розташування сховищ оливкової олії для Йоакима, молодого царя Юдеї, узятого в полон вавилонською армією 597 року до нашої ери.

У різні історичні періоди, у процесі виникнення й занепаду різних цивілізацій, оливкові дерева та оливкова олія незмінно відігравали надзвичайно важливу роль у розвитку сільського господарства й торгівлі народів, які населяли узбережжя Середземного моря. Першими скористалися економічними привілеями, які давала торгівля оливковою олією, стародавні жителі острова Крит. До речі, виробництво та експорт олії й донині посідають помітне місце в критській економіці.

Давні сліди інтенсивного використання оливкової олії в повсякденному житті жителів Криту можна зустріти на острові повсюди. Однією з таких археологічних знахідок, що вражають уяву, є добре збережені оливки, які виявили в мінойському палаці Като Закро в давній чаші, що затонула в палацовому резервуарі для води. Уже в мінойську добу оливкову олію використовували не лише в їжу, а й для виготовлення мила, захисту різних делікатних поверхонь і в медичних цілях.

Як я вже й казав, на Криті було знайдено давні кам’яні преси для вичавлювання оливкової олії. Один із них, виявлений у Васипетра (за чотири кілометри від Аркан), вважається найдавнішим на всьому європейському континенті. Олію традиційно зберігали в гігантських глиняних «піфосах» (посудинах, які закопували в землю), подібних до тих, що були знайдені в торговельних приміщеннях Кносського палацу й, за підрахунками вчених, могли одночасно вмістити до 250 тонн оливкової олії.

Щодо походження оливкового дерева думки вчених розійшлися. Більшість, утім, дотримується теорії множинності, з якої випливає, що оливкові дерева з’явилися одночасно в багатьох місцях: Південній Анатолії (теперішня Туреччина), Палестині (нинішні землі Йорданії та Ізраїлю), Леванті (сучасні території Сирії та Лівану). На той час, коли предки давніх греків колонізували Грецький півострів, оливкові дерева вже можна було зустріти в Єгипті, Північній Африці та на східному узбережжі Середземного моря. Хоча було б некоректно стверджувати, що вже тоді вирощування оливкових дерев мало поширений характер. У п’ятому столітті до нашої ери правителі багатьох південних країн, розуміючи значення оливкової олії для зростання економічного добробуту їхніх народів, усе ще спонукали селян висаджувати дедалі більше таких дерев.

(далі буде)