Кукурудза, тушкована з овочами й гострим перцем, або «Сукоташ по-могеганськи»

В усній історії індіанського племені Мохеган говориться про те, що «прийшли вони з іншої країни, розташованої далеко-далеко на північному заході, що за старих часів вони жили біля великої та швидкої води, яка щоранку приходила, а вночі йшла. Від неї вони і отримали своє ім’я «Мах-хе-кон-нук», що означає «великі води, що біжать без зупинки». На своєму довгому шляху вони пережили великий голод, але вижили і прийшли на схід, де теж було багато води – вона більше не приходила і не йшла…»

Історично могегани селилися на території сучасного штату Коннектикут, точніше в його південно-східній частині. На початку XVII століття після конфлікту з пекотським сахемом Сассакусом Ункас пішов зі своїми послідовниками й утворив окреме плем’я могеганів. Під час Пекотської війни 1636-1638 років могегани уклали союз з англійцями та воювали проти пекотів; вирішального удару по поселенню біля річки Містик було завдано в травні 1637 року.

Поступово Мохеган втратили всі свої землі і тепер живуть у коннектикутській резервації.

Для Мохеган, як і інших індіанських племен, що живуть у східній частині Америки, основним продуктом харчування завжди була кукурудза. Люди племені готували її по-різному, але однією з найпопулярніших кукурудзяних страв вважався сакоташ – суміш кукурудзи та квасолі. Сакоташ був базовою стравою індіанської кухні. У минулому в індіанців навіть було прийнято постійно тримати казан з сакоташем на вогні, щоб випадковий гість, що зголоднів, або член сім’ї міг у будь-який момент вгамувати голод.

Зважаючи на важливу роль кукурудзи в житті індіанців, вони щорічно відзначали День молодої кукурудзи. Зазвичай його святкували у серпні, коли дозрівали перші білі та солодкі качани. У цей період протягом двох тижнів старійшинам племені належало їсти лише ночами.

Сьогодні сакоташ подають у вигляді гарніру та готують у вершковому соусі. Іноді вершки замінюють молоком, а в деяких випадках вершковим маслом. Деякі пуристи вважають, що справжній, автентичний сакоташ повинен складатися тільки з кукурудзи та квасолі, а заправлятися вершковим маслом, молоком чи вершками. Насправді, у різних регіонах США сакоташ готують по-різному: у племені Чероки, наприклад, крім кукурудзи та квасолі до нього завжди додавали шматочки гарбуза; у версії племені Вампеног – ріпу, картоплю, м’ясо, а замість сирої кукурудзи мамалигу (кашу з кукурудзи); в інших племенах це також можуть бути кабачки, помідори, картопля, окра, горіхи та м’ясо.

Сакоташ є чудовим постачальником протеїну для організму, оскільки протеїн міститься в обох основних інгредієнтах – кукурудзі та квасолі. Комбінація цих двох продуктів поширена й в інших країнах. Схожу страву готують у Мексиці у листопаді на День поминання, її можна зустріти і в Африці. Крім того, поєднання кукурудзи та квасолі ідеально підходить для спільного культивування, так як перша культура забирає з ґрунту азот, а друга його в ґрунт повертає.

Сакоташ індіанського племені Мохеган готується просто. У той же час це дуже ситна страва, яка за певних обставин може замінити цілий обід.

(для його приготування на чотирьох дорослих індіанців племені Мохеган)

Інгредієнти:

• 6-7 качанів кукурудзи (попередньо відварити до напівготовності разом з частиною листя, а потім зрізати зерна)
• 300 г стручкової квасолі (обрізати кінчики, порізати на шматочки до 2 см завдовжки)
• 4-5 картоплин середніх розмірів (почистити і порізати часточками, обсмажити до напівготовності в олії)
• 2 червоних солодких перцю (очистити від насіння та видалити плодоніжки, нарізати неширокими поздовжніми смужками)
• 3 великі помідори (очистити від шкірки та насіння, грубо порубати)
• 1 середній перець чилі (видалити насіння та порізати квадратиками зі стороною 0,5 см)
• Великий пучок зеленої цибулі (нарізати невеликими шматочками завдовжки 2 см)
• 400 г м’якоті баранини (нарізати невеликими смужками шириною від 1 до 1,5 см)
• 80 грам домашнього вершкового масла
• 250 мл молока
• 250 мл води з-під кукурудзи
• Рафінована олія
• Сіль

Приготування:

1. Нагріваємо в сковороді трохи рослинної олії і на середньо-слабкому вогні обсмажуємо шматочки баранини близько 20 хвилин, поки добре не підрум’яняться. Далі діємо на вибір: або додаємо склянку бульйону з баранячих кісток, або таку ж кількість води. Зменшуємо вогонь до слабкого і тушкуємо м’ясо до готовності.
2. У великому та глибокому сотейнику нагріваємо вершкове масло, додаємо кукурудзу, квасолю, картоплю, солодкий та гострий перець, баранину, а також помідори. Вливаємо молоко та воду з-під кукурудзи. Приправляємо сіллю та перцем.
3. Доводимо до кипіння, перемішуємо і на середньослабкому вогні готуємо 12-15 хвилин.
4. Після цього всипаємо зелену цибулю і готуємо ще 5 хвилин. Вимикаємо вогонь та залишаємо під кришкою на 10 хвилин.
5. Подаємо гарячим.